Про вчителів і особливо про першу вчительку складено багато віршів, пісень. Як от: «Вчителько моя, зоре світова…» Вчителька — як друга мати. Це щось святе, обрамлене ореолом поезії і ностальгії за далеким дитинством. Вважається, що вчителька першою повела нас у далеку дорогу життя.

Коли займаєшся улюбленою справою, пам’ятним є кожен момент. Особливо приємно викарбовувати у пам’яті ті чи інші події, досягнення, дати улюбленої справи, коли йдеш пліч-о-пліч із однодумцями. Із часом вони стають гарними друзями, однією великою родиною.

Святкове дійство «Випускниця-чарівниця» кожного року збирає стільки уболівальників, що їх не вміщає жоден глядацький зал міста. Вчотирнадцяте у Борисполі відбувся конкурс красивих, розумних, кмітливих випускниць 2010 року. У конкурсі взяли участь Анастасія Ґудзь із ЗОШ №1, Аліна Нестерець із ліцею «Дизайн-освіта» імені Павла Чубинського, Ірина Шершньова із ЗОШ №3, Олена Біда з гімназії «Перспектива», Вероніка Кондріяненко зі «Школи лінгвістики», Оксана Бондар із ЗОШ №6, Наталія Грапенюк із ЗОШ №7 та Дар’я Копан із ЗОШ №8.

Цього року місцем проведення КВК між командами шкіл стала актова зала ЗОШ №6. Вибір не дуже вдалий, адже для того, щоб зала обраної школи була готова до проведення загальношкільних заходів і могла прийняти більше глядачів, потрібен не лише серйозний ремонт, а й розширення площі. Та не зважаючи на це, актова зала могла б умістити всіх, хто прийшов подивитися на шкільне свято, якби не дивна позиція організаторів: до зали пускали учасників команд, організаторів та журі, а глядачів — лише по 12 осіб, уважно придивляючись при цьому: школяр чи студент.

Група  юних  бориспільців  на  чолі  із  досвідченими  туристами-керівниками  на  катамаранах  побороли  карпатську  водну  стихію.

Ось уже кілька років поспіль передноворіччя приносить Борисполю нові святкові прикраси. Збірна ялинка-красуня, що приваблює погляд своєю елегантністю, мерехтлива блакитна куля на центральній площі міста, світлова ілюмінація на приміщенні міськвиконкому, «льодові» візерунки понад Київським Шляхом, «вітрила» та інші світлові сюжети на електроопорах — усе це з’являлося в Борисполі саме напередодні новорічних свят.

Дискусії щодо доцільності перебування пам’ятника комуністичному вождю Леніну на центральній площі міста перед вікнами міськвиконкому точаться і у владних кабінетах, і «на вулиці». Багато бориспільців до цієї проблеми байдужі. Але не менше й тих, хто вже виробив свою громадянську позицію.

Місто планує винести на розгляд депутатів питання про обмеження перебування дітей шкільного віку на вулицях міста та в громадських місцях після 21.00 години. Вперше це питання  було поставлене «руба» на громадських слуханнях, де його і підтримали присутні.

Відтепер поціновувачам театрального мистецтва не обов’язково на вистави їздити до Києва — Бориспільський муніципальний театр охоче задовольнить потреби як любителів драми і комедії, так і тих, хто захоплюється живописом, адже в одному приміщенні з театром на вул. Дзержинського, 1 розмістилася і невелика виставкова галерея.

Кореспондент „Вістей” взяв участь у нічному патрулюванні вулицями Борисполя.
Інспекторів патрульної служби привернув увагу перехожий з пляшкою пива в одній руці і батоном в іншій, котрий вийшов із так званого нічника (магазин) у «Промені».

1 грудня відкрилася після капітального ремонту перша черга хірургічного відділення Бориспільської райлікарні. Оновлене приміщення незабаром розпочне прийом хворих саме завдяки головному підряднику ЗАТ «Агробудмеханізація» (генеральний директор — Володимир Шалімов). Якісну роботу працівники будівельної компанії виконали менше ніж за три місяці. Підприємство Володимира Шалімова півтора року тому провело капремонт і операційного блоку.

Україна вшанувала пам’ять жертв комуністичного Голодомору. Нині встановлено імена понад 2 млн померлих від голоду в 1932-1933 роках. Історики називають 10 млн загиблих.
Майже в закутку колишнього Книшового цвинтаря стоїть посірілий від часу непримітний дерев’яний хрест, на якому проглядається вирізьблений напис: «Бориспільським жертвам, убієнним катами українського народу 1932-33 рр.» Минулої суботи біля його підніжжя запалали розсипи жовто-гарячих вогників свічок і чорну землю довкола вкрили червоні гвоздики. Кілька сот бориспільців зібралися біля храму Святого Миколая, щоб вшанувати пам’ять жертв Голодомору і політичних репресій.

«Мародер» у перекладі з французької буквально означає «грабіжник». У ширшому тлумаченні — злодій, який обкрадає загиблих, мертвих. Мародерство в усі часи вважалося одним із наймерзотніших злочинів, на які здатні лише покидьки.

Двоє замурзаних дітей 5-6 років о пів на дванадцяту ночі стояли біля каси Бориспільського супермаркету і показували касиру цукерку:
— Тьотю, а на це у нас вистачить грошей?
— У чому проблема? — запитав покупець, який підійшов слідом.
— Вони хотіли придбати «згущонку», але їм грошей не вистачає, — відповіла касир.
— «Вибийте» їм і цукерки, і «згущонку», — сказав чоловік, подаючи касиру купюру.
Діти схопили ті покупки і кинулися від каси, ніби боячись, що дядя чи тьотя-касир передумають.
— Візьміть чек, — зупинила їх продавець, — а то вас охорона не випустить!