На місці події: виконавча служба з міліцією, власник гуртожитку з «Ягуаром», представники влади з людьми – саме такий трикутник сформувався самохіть 17 липня біля гуртожитку на вул. Дзержинського, 164, придбаного мешканкою Борисполя О.Е. Вінтер під час розпродажу майна КСП «Бориспільське». І кожен виконував свою місію, тільки хто по совісті, хто відповідно до документів, а хто за професійним обов’язком.

Попередньо нагадаємо про причини виникнення конфлікту, про які йшлося, зокрема, на 35 сесії міської ради 12 червня цього року.  У 2005 році гуртожиток за вказаною адресою був куплений разом з людьми — вісім сімей, які в ньому проживали і проживають по теперішній час. Договір купівлі-продажу засвідчено одним з приватних нотаріусів Бориспільського нотаріального округу та зареєстровано у міському БТІ.

 За Апеляційним рішенням Верховного Суду мешканці гуртожитку мали звільнити свої помешкання. Ті, в яких вони проживають протягом довгого часу, ті, які колись отримали за роботу в радгоспі «Бориспільський», ті, в яких ростуть їхні діти. Представники державної виконавчої служби разом з представниками місцевої міліції закликають мешканців вибратися з будівлі добровільно, інакше — виселять примусово. Власник гуртожитку у свою чергу для охорони будівлі найняла «Ягуар». Хлопці в уніформі мали не пропускати мешканців до приміщення взагалі. Як у цій ситуації повинні поводити себе люди, читачам залишається лише здогадуватись, особливо коли в кімнатах перебувають діти.

    Де мають жити люди, які, крім кімнати у гуртожитку, більше не мають місця проживання? До кого їм потрібно звертатися? У який термін розглянуть їхні питання і де до цього часу вони можуть проживати? – такі питання звучали з вуст мешканців гуртожитку. З точки зору людяності,   захист мешканців є виявом елементарного співчуття та гуманізму. А з точки зору бізнесу, на гуртожитку можна заробляти немалі гроші. З точки зору законності – все правильно, адже відбулося 11 судових засідань, в тому числі й Верховного суду, рішення якого й прибули виконувати судові виконавці. Хоча О.Е. Вінтер запевняла на сесії міської ради (під час інциденту її не було), що всім, хто проживав у будинку по Дзержинського, 164 нею було запропоновано викупити кімнати в приватну власність, але мешканці відмовились.

Можливо, судові виконавці змогли б виконати ухвалу суду, якби не втручання представників міської влади. На місце події відразу прибули міський голова А.С. Федорчук, його перший заступник М.П. Корнійчук, депутати Д.О. Соляков, П.І. Ляшенко, Я.М. Годунок, О.П. Медвідь, В.М. Бистрий та О.Є. Соломка. А.С. Федорчук вкотре запропонував представнику власника будівлі  пану Вінтеру   компроміс: компенсацію затрат, витрачених на купівлю-продаж будівлі з міського бюджету, щоб залишити людей у спокої.   Але представник від О.Е. Вінтер був непохитний і на жоден компроміс з владою не пішов.  Переговори затягувались, а виконавча служба мала виконувати свою місію. Щоб припинити виселення мешканців, потрібна була вагома підстава. Як виявилося, в одній з кімнат розміщена громадська приймальня депутата   Я.М. Годунка. Це означає, що у справі з’явилися нові обставини і вона повинна знову розглядатися у суді. Тому питання про виселення  відклалося на певний час.

Натомість жителі гуртожитку зверталися до регіонального відділення Фонду держмайна у Київській області, звідки чекають відповіді.

Депутати, вникнувши в ситуацію, звернулися до міськрайонної прокуратури з проханням призупинити виконавче провадження.

На щастя, сутичок між людьми і правоохоронними органами не сталося. Представники «Ягуара», виконуючи умови договору,  хоч і не пускали людей до своїх помешкань, але силу не застосовували. Пізніше до будівлі змогли потрапити і представники влади, і ЗМІ. Працівники ж міліції слідкували за громадським порядком, не втручаючись у ситуацію.
Єдине, що залишається жителям гуртожитку — сподіватись на справедливість, хоча це поняття вже досить відносне. Натомість факт купівлі-продажу будівлі разом з людьми є шокуючим з будь-якої точки зору.

Ольга МАНЬКО,
«ТС».