Після 7 серпня родина та близькі люди втратили зв’язок із солдатом. Тривалий час його вважали зниклим безвісти після гранотометного обстрілу під Горлівкою Донецької області. Єдина інформація давала рідним надію на поверення коханої людини живою. Утім, восени товариші виявили останки воїна, які за припущеннями могли належати Геннадію Борисовичу.
Після численних експертиз тіло загиблого повернули рідним, аби ті поховали та вшанували пам’ять солдата, який віддав життя у боротьбі за нашу Україну.
Десятки людей прийшло провести героя в останній путь. Серед них були як близькі так і друзі, товариші по службі, представники влади, громадські діячі, волонтери, небайдужі.
Протягом кількох годин, зі сльозами на очах та болем в серці, бориспільці прощалися із загиблим. Церемонія розпочалася з дому військовослужбовця. Труну, огорнуту жовто-синім полотнищем, несли на руках бойові побратими Геннадія. Похоронну процесію очолив настоятель Свято-Миколаївського храму протоієрей Микола Кравчук. Кожен бажаючий узяв слово, в якому відзначив, про подвиг наших військових і подякував матері за сина. Після цього, кожен мав змогу притулитися чолом до труни, таким чином востаннє віддати шану вірному синові нашої держави. Бійця поховали на кладовищі, що по вулиці Тургенєва. Під звучання Державного Гімну та символічні постріли із автоматів, тіло полеглого опустили в могилу.
Герої не вмирають! Вони житимуть вічно в серцях рідних, близьких і знайомих, у серцях майбутніх поколінь України!