БАХ ОЛЕКСІЙ МИКОЛАЙОВИЧ (1857-13.05.1946 р.р.) – вчений-біохімік, засновник школи радянської біохімії, академік АН СРСР, Герой Соціалістичної Праці. Народився в місті Золотоноші. Потім жив і навчався у Борисполі. У 10 років вступив до Київської класичної гімназії. 1875 року склав іспити на природниче відділення фізико-математичного факультету Київського університету. Після трьох років навчання був виключений з університету за участь у студентських виступах, висланий на три роки до Білозерська. Повернувшись до Києва, Олексій Бах продовжив революційну діяльність, був членом «Народної волі», після розгрому якої емігрував до Швейцарії. В еміграції продовжив свої наукові дослідження. У 1915 році О.Баха обирають президентом швейцарського товариства природодослідження. У червні 1917 року, після 30-річної еміграції, 60-річний вчений повертається на Батьківщину. Живе у Петрограді, згодом переїздить до Москви. У 1918 році організував центральну хімічну лабораторію, на базі якої згодом був створений фізико-хімічний інститут ім. Л.Я. Карпова. У системі Наркомату охорони здоров’я Олексій Михайлович Бах заклав Біохімічний інститут (згодом-інститут Біохімії АН СРСР), який очолював багато років. Лауреат Ленінської премії (1926 р.), Державної премії СРСР(1941 р.), кавалер 4 орденів Леніна. 1945 року удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці. Помер і похований у Москві.