ВЕРНА ПЕТРО ПЕТРОВИЧ (1876 – 1966) – різьбяр по дереву. Народився майбутній майстер 24 грудня 1876 року (6 січня 1877 року за н. ст.) на хуторі Гора Переяславського повіту Полтавської губернії (нині Бориспільський район Київської області). Своє покликання Петро Верна знайшов у різьбленій пластиці – дерев'яній скульптурі та рельєфі. Перші твори з'явились у 1912 – 1913 роках. Серед них - профільний портрет М.В.Гоголя у рамі із зображеннями орлів і грифонів, скульптура “Бандурист” (1912 р.), скульптурна композиція “Сон” за мотивами поеми Т.Г.Шевченка (1913 р.), які зберігаються у Музеї українського народного декоративного мистецтва, та портрети Т. Г. Шевченка.

На 57–му році життя вже визнаним майстром став вільним слухачем Київського художнього інституту. З 1934 по 1936 рік відвідував класи малюнка та скульптури, слухав лекції з анатомії та історії мистецтва. Його керівником у роки навчання був скульптор П.М.Ульянов. Також вчився П.Верна у скульптора і багаторічного викладача інституту М.І.Гельмана.

Характерною особливістю різьбяра була здатність відчувати в матеріалі об'єм майбутньої скульптури. Помітне прагнення досягти реалістичності у зображенні, разом з тим творити “як сам придумаєш”. Твори вирізняються статичністю, передають напруженість застиглого у часі моменту дії, або навпаки – мрійливу врівноваженість зображуваних персонажів.