Часто військові дають імена своїй техніці: танкам, бойовим машинам, вантажівкам і, звичайно, гарматам. «Іванківська відьма» — ім’я гармати М119, з якої нищать росіян артилеристи 2-го механізованого батальйону 67-ї окремої механізованої бригади Добровольчого Українського Корпусу.

Тепер назавжди 19…

З сумом та невимовним болем повідомляємо, що виконуючи бойове завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, залишаючись вірним військовій присязі, на Донеччині загинув наш відважний захисник, справжній патріот, випускник Іванківської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів (нині Іванківський ліцей) та ДПТНЗ "Бориспільський професійний ліцей", матрос, стрілець-снайпер відділення морської піхоти 19-річний Тарас ТКАЧ з села Іванків.

Його війна закінчилась сьогодні,
Десь там, на сході, на самім нулі... © В. Кравченко

З невимовним болем і сумом повідомляємо, що у бою за Україну, її свободу, цілісність і незалежність, залишаючись вірним військовій присязі на Донеччині загинув наш земляк, відважний захисник, справжній патріот, випускник

Зустрічай Героя, рідне село… Зустрічай свого захисника, рідна громадо! На щиті повертається додому ще один твій син, стражденна, але незламна Україно!

З сумом та невимовним болем повідомляємо, що виконуючи бойове завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, залишаючись вірним військовій присязі, загинув наш відважний захисник, справжній патріот, випускник Глибоцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів (нині Глибоцький ліцей), старший солдат, кулеметник 25-річний Євген ПАВЛЮК.

Євген народився і виріс у селі Глибоке.  Разом з сестричкою рано залишилися без мами, але тато виховав своїх дітей гідними людьми та справжніми патріотами. Після закінчення Глибоцької школи, здобув технічну освіту, пройшов строкову військову службу. Працював у КП ВКГ "Бориспільводоканал", де користувався повагою у колег.

Спокійний, добрий, ввічливий, відповідальний, дружелюбний, справжній господар, завжди прийде на допомогу – таким запам’ятають нашого Героя його рідні, друзі, колеги. Ще з шкільних років активно займався спортом, був учасником шкільних та районних спортивних змагань, захоплювався туризмом. Любив та вмів дуже смачно готувати.

На початку повномасштабного вторгнення росії на територію України у лютому 2022 року Євген без вагань став на захист рідного краю, приєднавшись до лав Збройних Сил України.

Виконуючи бойове завдання у Запорізькій області, старший солдат Євген Павлюк разом з побратимами був важко поранений та госпіталізований до медичного закладу. Лікарі довго боролися за життя бійця, та 5 липня 2023 року його серце зупинилося…

У Героя залишились батько, сестра, дружина та маленька донечка…

У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України...

Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину!

Церемонія прощання відбудеться у неділю,  9 липня 2023 року,  о 10:00 на Книшовому меморіальному парковому комплексі.

А опісля –  поховання на кладовищі у селі Глибоке.

Громадо! Просимо провести всім разом в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!

Гідно вшанувати пам’ять  –  це найменше, що ми, українці, можемо зробити для наших Героїв, які віддають найцінніше – життя!

Герої не помирають!

Матусю, не плач!... Я вже їду додому...
Сьогодні моя закінчилась війна...

З сумом та невимовним болем повідомляємо, що виконуючи бойове завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, залишаючись вірним військовій присязі на Донеччині загинув наш відважний захисник, справжній патріот, старший солдат, стрілець-зенітник відділення зенітно-ракетного взводу механізованого батальйону 34-річний Сергій БІЛИК з села Іванків.

Хрестик за хрестиком вишивала мати сорочку синові. Ніби долю вишивала – червоний, чорний, червоний, чорний… А за кожною стяжкою вимовляла молитву – сильну, цілющу, материнську! Аби зберегла, аби захистила!.. Не зберегла, не захистила – ще один син матері-України повертається до рідного дому на щиті…

Щодня, щохвилини, щосекунди тривають запеклі бої за кожний клаптик рідної української землі та мирне небо, на які посягають російські окупанти. Та наші титани дають гідну відсіч, залишаючись вірними військовій присязі і українському народові до останнього… І платять найвищу ціну – людське життя, мрії та плани на майбутнє, яким так і не судилося здійснитися…

Рік тому 22 червня у бою за Україну, її свободу, цілісність і незалежність, залишаючись вірним військовій присязі загинув легендарний «Лівша» – підполковник Збройних Сил України, командир батальйону 72-ої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (посмертно), лицар орденів Богдана Хмельницького ІІ та III ступеня, Народний Герой України Андрій Верхогляд. Йому було лише 27.

Шановна громадо!..

Проклята війна продовжує свої чорні жнива: нещадно забирає життя кращих синів і доньок України, окроплюючи слізьми та кров’ю нашу землю…

З невимовним болем повідомляємо, що у бою за Україну, її свободу, цілісність і незалежність, залишаючись вірними військовій присязі на Донеччині загинули ТРОЄ ГЕРОЇВ – відважних захисників, справжніх патріотів та гідних синів рідної країни.

Шановна громадо!

Ще один наш ЗЕМЛЯК-ГЕРОЙ, який відважно став на захист України та її незалежності і цілісності, вже більше ніколи не переступить поріг рідного дому, не обійме батьків, не попросить братової поради, не пригорне до серця донечку, не поцілує дружину…