Анатолію Йосиповичу, ви були одним із перших представників влади, хто висловив своє ставлення до того, що відбувається в столиці.
Вважаю громадянським обов’язком не відмовчуватися, а висловити свою позицію в такий складний для держави час. Аналізуючи події, думаю, що організатори Євромайдану абсолютно не зацікавлені в мирному вирішенні конфлікту. Їхнє завдання – силове захоплення влади. Адже, в якій європейській країні опозиційні сили дозволять собі штурмувати та захоплювати державні будівлі? І найнебезпечніше в цій ситуації те, що на такі протиправні дії вони свідомо штовхають простих людей, які прийшли на Майдан не під політичними гаслами та прапорами.
Київщина пройшла непростий розвиток – від політичного протистояння до громадянської злагоди та соціаль¬но-економічного розвитку.
І саме консолідація та згуртування громади краю сприяли успішній розбудові нашого регіону. Тому звідси й висновок – лише в злагоді та порозумінні ми зможемо рухатися далі та розбудовувати Україну.

Але ж хтось повинен відповісти за події на Майдані Незалежності в ніч на 30 листопада?
На це запитання відповідь повинна дати Генеральна прокуратура. Цього вимагає Президент України. Як офіцер, котрий багато років віддав службі в органах внутрішніх справ (очолював блок міліції громадської безпеки МВС України – Авт.), не сприймаю жорстокість і засуджую непрофесійні дії керівників, котрі віддали наказ спецпідрозділу «Беркут» щодо застосування сили до мирних громадян. Проте, остаточні висновки за Генеральною прокуратурою. Водночас, потрібно дати принципову юридичну оцінку й тим провокаторам, котрі розпочали сутички з міліцією першого грудня біля Адміністрації Президента. Якщо ми йдемо до Європи, то там такі методи не заохочуються. За напад на військовослужбовців Внутрішніх військ, використання з цією метою екскаватора винні теж повинні відповісти за законом. Адже в оточенні на вулиці Банковій перебували військовослужбовці строкової служби – молоді люди, як і на Майдані Незалежності. У них також є матері, родини, які з болем і жахом спостерігали за цим страшним дійством. І ніхто нікому не давав права безкарно давити правоохоронців екскаватором! Сьогодні до мене звертаються сотні матерів із тривогою за своїх дітей, які перебувають на Майдані. І я, як батько, поділяю їхню тривогу. Мені прикро, що студентська молодь нині не в аудиторіях здобуває знання, які так необхідні для європейського розвитку нашої країни, а втрачає свій дорогоцінний час і досвід. Прикро, що політики для задоволення своїх амбіцій, втягують тисячі людей у протистояння.

Як, на вашу думку, можна зменшити напругу в суспільстві?
Сьогодні настрої людей, на жаль, активно використовують опозиційні сили для реалізації своїх політичних амбіцій. І не більше. За великим рахунком, їм люди байдужі. Більше того, серед них триває конкуренція, хто більше сподобається людям, по-суті, вони вже розпочали передвиборчу президентську кампанію.
Президент України Віктор Янукович неодноразово наголошував, що зовнішньополітичний курс нашої держави безальтернативний – інтеграція з Європейським Союзом. Але він чітко пояснив: для цього потрібен час.

Давайте аналізувати ситуацію. Нині лише 23 відсотки продукції вітчизняного виробництва експортується до Європи. Решта туди не потрапляє через те, що вона не відповідає європейським стандартам. Для того, щоб наші підприємства модернізувати, потрібен час і кошти. З іншого боку, Росія прагне захистити свій ринок у разі вступу України до зони вільної торгівлі з ЄС. Тоді більшість українських товарів не потрапить і на ринок країн Митного Союзу. А це загрожує закриттям підприємств, скороченням робочих місць та, відповідно, соціальною напругою в суспільстві. І якщо сьогодні на Майдан вийшла молодь, то не виключено, що в разі скорочення робочих місць сюди б приїхали шахтарі чи металурги. Навіщо ж розколювати Україну, сварити людей? Тому наша держава має йти до Європейського Союзу, але ввійти туди повинна як економічно незалежна, розвинена держава, а не бідний родич. Усі ці питання необхідно обговорювати за «круглими столами», у сесійних залах Верхов¬ної Ради України, обласних і районних рад. Заради досягнення компромісу я постійно зустрічаюся з представниками різних громадських організацій, трудових колективів, навчальних закладів, під час яких вирішуємо нагальні проблеми, що виникають на Київщині.

Але ж Угода про Асоціацію сприяла б вирішенню багатьох питань?
Треба розуміти, що Угода – не панацея. Адже вона ще не гарантувала безвізового режиму, не відкривала можливості молоді для навчання у вишах Європи, не сприяла працевлаштуванню громадян України в державах ЄС. Наприклад, Туреччина ще двадцять років тому підписала Угоду про Асоціацію з Євросоюзом, проте це не вирішило проблеми країни. Як на мене, кожен сам собі повинен дати відповідь на запитання, чи готовий він стати європейцем? Починати треба із себе, а не з майданів.

А ви готові?
Мені дуже імпонує європейське суспільство, насамперед, його демократичні засади, захист прав і свобод людини, сприяння розвитку бізнесу, верховенство права. Водночас, я поважаю позицію нашої молоді, котра на Майдані відстоює свій погляд щодо європейського вибору. Проте вважаю, краще це робити за «круглим» столом.
Державі сьогодні, як ніколи, потрібні мир і громадянська злагода, а не революції, які руйнують суспільні засади та економіку. Також для мене нині актуальними є економічні питання розвитку регіону. Завершується рік, а тому потрібно дбати про надходження до бюджету, формування видатків на 2014 рік, фінансування важливих соціальних програм, залучення інвестицій, розбудову інфраструктури області тощо. Словом, роботи вистачає. І я впевнений, що дружна та працьовита громада Київщини й надалі буде стрімко розвивати свій край, зміцнюючи добробут кожної родини.


за  матеріалами газети «ЧАС КИЇВЩИНИ»

Як офіцер, котрий багато років віддав службі в органах внутрішніх справ (очолював блок міліції громадської безпеки МВС України – Авт.), не сприймаю жорстокість і засуджую непрофесійні дії керівників, котрі віддали наказ спецпідрозділу «Беркут» щодо застосування сили до мирних громадян. Проте, остаточні висновки за Генеральною прокуратурою