Більшовицькі орди відступали і під виглядом "потреб революції" відбирали у селян харчі, коней, вози тощо. Терпіння бориспільців урвалося і вони вирішили не допустити ворога у Бориспіль. Був скликаний мітинг, дзвонили дзвони всіх церков. Створювалися загони, патрулювалися вулиці. Більшовики напали на місто на свято Георгія (06 травня). Почали обстрілювати місто з усіх боків, а захопивши, влаштували криваву розправу над повстанцями: добивали багнетами поранених на вулицях, у лікарні, вбивали навіть тих, хто виходив зустрічати їх хлібом-сіллю, вбивали у дворах, заганяли у клуні, а потім підпалювали їх. Місто горіло. Люди тікали, ховаючись у болотах, лозах, очеретах. Потім було зібрано кількасот чоловіків, яких розстріляли біля Броварського шляху. Понад два тижні більшовики тероризували і грабували населення Борисполя. Занадто довго ці події в історії нашого краю замовчувались. Лише наприкінці 1980-их років вдалося розпитати кількох найстарших за віком бориспільців, які були свідками повстання.
Завершився захід спільним виконанням Державного Гімну України.





















