Тим паче, що ходити далеко не треба: ці дикі птахи не з лякливих. Їх добе видно вже з дороги.
ЗВІДКИ ВЗЯЛИСЯ ПТАХИ?
Це запитання хвилювало чи не найбільше. Часто в теленовинах показують сюжети про те, як лебеді заселяються в населених пунктах. Однак про те, що це реально для сучасного Борисполя – годі було й думати.
Після спілкування зі Станіславом Васильовичем Гулівачем, який мешкає навпроти водоймища, з’явилася інша версія. Чоловік розповів, що лебеді «облюбували» озеро за декілька днів до 8 Березня. Спершу це був один білий красень, який на якийсь час зник, а тоді повернулося одразу троє птахів. До речі, минулого року тут теж плавав один лебідь.
Прямісінько під час розмови, ми стали свідками того, як люди намагаються пригостити птахів хлібом. За словами Станіслава Васильовича, вони його не їдять, бо біля берегів дуже мілко і росте багато зілля.
ТРИКУТНИК ПТАШИНОГО КОХАННЯ
Здавна відомо, що білий лебідь – символ Сонця, добра, краси і вірного кохання. Пара цих божественних птахів володіє тільки їм доступною таємницею – вічного кохання, котре закоханим за їх вірність і жертовність віддячує духовним безсмертям.
Цю величну ауру Княжицького озера можна відчути і помітити неозброєним оком. Пара підпливає якомога ближче до берега, реагуючи на людські голоси, допомагає один одному ловити рибу і відпливає, відчуваючи на собі пильний погляд фотоапарату. Тож довелося добряче постаратися, аби зафіксувати неповторні моменти.
«Третій зайвий», як ми його назвали, виявився доволі дружелюбним і готовим до фотосесії: він сміливо позував, витягуючи одну лапку на поверхню води та артистично занурювався у воду, аби дістати нову рибину. При цьому, тримався дистанції.
До речі, розрізняти стать птахів нас навчив саме Станіслав Васильович. Він розповів, що шия лебедя пухнаста і широка, а лебідки – набагато тонша. Таким чином, у любовному трикутнику на озері переважають хлопці.
Як же здорово, що у нашому місті можна десь отак просто побачити лебедя у природі! «Головне, щоб птахів не знищили», – відзначив Володимир Аркадійович.
Шкода, що територія, на якій вони перебувають, попри свою мальвничість і привабливість для пташиного ока – захаращена сміттям. Але ж краса має право на існування!
Ольга Кацан, вихованка гуртка «Слово» при БДЮТ, фото Вікторії Білецької