Причиною повстання було несприйняття бориспільцями радянської влади. Бориспільські повстанці героїчно відбивали атаки більшовиків. Проте ситуацію ускладнювало не тільки невигідне для українців співвідношення сил, але й відсутність зброї, набоїв. Перелом у боротьбу внесло те, що в Бориспіль прорвався бронепоїзд червоних і почав з усіх видів зброї обстрілювати місто. Гармати били по будинках запалювальними снарядами, чим викликали велику пожежу. Палало понад 500 будинків, звідусіль долинав жіночий і дитячий плач. Стурбовані долею своїх родин, повстанці почали відступ. За словами очевидців, полонених, а також деяких інших бориспільців - чоловіків, які не встигли сховатися—всього близько 300 осіб- більшовицькі кати вивели за місто Броварським шляхом, де змучених і беззахисних закатували. Рідні й близькі так і не довідались, де поховано їхніх батьків, братів, чоловіків. Але на цьому більшовики не заспокоїлися. Захопивши Бориспіль, вони вчинили дику розправу над його мешканцями. Вдершись вдерлися до міської лікарні, перебили всіх поранених, а заодно і хворих. А тоді скоїли ще одне нечуване звірство. Згідно з наказом окупаційної влади було проведено масову облаву на всіх осіб чоловічої статі віком понад 16 років. Людей брутально хапали на вулицях, у хатах, за обіднім столом, за працею, хворих піднімали з ліжок і всіх під конвоєм зганяли на міський майдан. Робили це, незважаючи на плач дітей, голосіння жінок і матерів. Ніхто не бажав слухати ніяких пояснень. Тих, хто чинив опір, вбивали на місці. Затриманих вишикували в лави й без усякого слідства і суду почали виводити на розстріл кожного десятого, а в деяких групах арештованих - навіть кожного п'ятого.
Ось таку жахливу сторінку історію, ще пам’ятають вулиці нашого міста.
05 травня у рамках відзначення 100-річчя Української революції у 1917-1921 років на Книшовому меморіальному парковому комплексі духовенство Свято-Миколаївського храму УПЦ КП відслужило молебень за світлі душі жертв антибільшовицького повстання 1920 року у місті Борисполі. Після молитви відбувся мітинг на знак вшанування бориспільців, які загинули під час антибільшовицького повстання.
До присутніх звернулись Бориспільський міський голова Анатолій Федорчук, секретар міської ради Ярослав Годунок, депутат міської ради Ігор Петренко, начальник управління освіти і науки Тетяна Чернойван, директор Бориспільського державного історичного музею Наталія Йова. Усі виступаючі наголошували, що нині наш, майже 100-річчя потому, ворог не змінився, не змінилися також його методи, але українці завжди сміливо йш8ли у бій, боронили свою землю, відчайдушно захищали свої домівки, родини, села, міста, бо, як і сьогодні, прагнули бути вільними людьми та самостійно визначати свою долю.
Завершились урочистості покладанням квітів до пам’ятного знаку за участю Бориспільської міської ради та її виконавчого комітету, представників політичних партій, громадських організацій, освіти, культури, молоді, громади міста Борисполя.
