Без особливої помпезності у м. Вінниця  по закінченні останньої гри останнього туру чемпіонату золотими медалями були нагороджені переможці цього  жіночого хокейного марафону та відповідно срібними і  бронзовими медалями  хокейні дружини, що посіли у чемпіонаті друге і  третє місця.  Урочистим  закриттям  чемпіонату  у нашій країні була перевернута ще одна сторінка в історії жіночого хокею на траві. Те що, не зважаючи на дуже значні фінансові проблеми у всіх без виключення команд – учасниць цього  чемпіонату, він все ж таки відбувся та   дійшов до свого логічного завершення  - це вже на сьогодні є успіхом  вище вказаного видовищного олімпійського виду спорту і  означає, що він в країні продовжує жити та  боротись за своє існування. Але достатньо патетики. Перейдемо по підсумків чемпіонату. Підсумок першій – в перше за всю історію  існування цього виду спорту у нас в місті, а це вже тридцятирічний вік,  одразу обидві команди з м. Борисполя, що брали участь у чемпіонаті,  стали призерами чемпіонату. Срібні нагороди у збірної жіночої команди «Колос» Бориспіль. І хоч офіційно по заявці та протоколам команда йменувалась як «Збірна команда Київської області» назвати її якось по іншому, кажучи російською мовою «язык не поворачивается»: кожен з гравців у свій час захищав  кольори   легендарного Бориспільського  «Колоса». Відверто кажучи, на початку чемпіонату мало хто, мабуть, крім президента  Бориспільського міського спортивного клубу «Колос» з хокею на траві Щегля Віктора Григоровича та деяких гравців вірив, що команда взагалі цього разу зможе взяти участь в іграх: брак коштів, проблема з  молодими хокеїстками, що навчаються у вищих навчальних закладах України,  відсутність стабільного навчально-тренувального процесу, тощо. Так, на сьогодні «Колос» вже не той, що був років вісім-десять тому в ореолі слави, той, що одинадцять років поспіль   виборював звання чемпіона України та Кубок України,  неодноразово ставав  срібним та бронзовий призером  розіграшу Кубку Європейських чемпіонів серед жіночих клубних команд Європи, не той, що делегував до складу  національної жіночої збірної команди  з хокею на траві нашої держави по вісім-дванадцять гравців щорічно. Сьогодні «Колос» бореться за своє існування. Як команда дійшла до такого життя ? Запитання дуже не просте. На це є маса об’єктивних та суб’єктивних чинників. Але це тема іншої  розмови. А на сьогодні команда складається в основному з колишніх гравців «Колосу», яки опісля, скажемо  на вскидку, десятиричної перерви знову були залучені до лав команди, разом з кількома молодими хокеїстками-студентками з’ясувалося може  грати  на вельми  високому технічному та й фізичному  рівнях,  і не просто грати, а ще  вигравати  в одні ворота (як кажуть в таких випадках, «перемогати граючись»! Ось що значить досвід та радянська школа з хоккею на траві! Це другій підсумок чемпіонату. Не по зубам «Збірної Києвщини»  став лише  діючий чемпіон України  команда «Сумчанка» з м. Суми.  Так, на сьогодні  ця команда  незазаперечний лідер в жіночому хоккею на траві. Але все відносно. На європейському рівні таких вершин  як Бориспільський «Колос» вона ще не досягла.

 Бронзові нагороди чемпіонату  і, до речі, закономірно у  нашої другої жіночої команди  «Альта» Бориспіль», яка дебютувала  у цьому сезоні і одразу опинилась  в призерах. Хокейна дружина в основному  складена  з членів секції з хокею на траві ДЮСШ Бориспільського міського центру спорту та фізичного здоров’я населення, яка була підсилена лише чотирма  досвідченими гравцями такими як Тетяна  Саленко, Васюкова  Наталія, Кузнецова  Лілія та Лебедюк Зоя.  Так що відділення з хокею на траві ДЮСШ міського центру спорту та фізичного здоров’я населення  на республіканському рівні, як показав чемпіонат, є конкурентносдібним і це третій підсумок чемпіонату для нашого міста.

А  тепер час назвати прізвища бронзових призерів чемпіонату.  Крім чотирьох  вищевказаних досвідчених спортсменок, це ще молоді, але вже достатньо досвідчені гравці  віком  від  19 до 22  років, такі як Тетяна Довгалюк, Ольга Івахненко , Онойченко Тетяна,  Катерина Мантач, Овсянік Оксана, Ала  Кондратюк, а також юні, перспективні хокеїсти:  Софія Черкасова, Інна Бабінова,  Яковенко Світлана, Марта Возняк,  Світлана Сукач,  Івахненко Наталія,  Беатріс Зігане, Ірина Возняк. Тренера команди -  титуловані у минулому гравці  Бориспільського «Колосу»  Марина Олексівна  Горохова та Макаренко Любов Петрівна – обидві майстри спорту СРСР міжнародного класу  з хокею на траві.

А ось прізвища срібних призерів чемпіонату з м. Борисполя: Коломієць Світлана (дівоче прізвище Яковцова), Ірина Ковалевська (дівоче  прізвище Жукова), яка одноголосно  признана найкращим сторожем воріт цього чемпіонату,  Котляр Алла (яка знана як один з провідних гравців України  під дівочим прізвищем Хорошайлова), це також відомі наприкінці вісімдесятих та дев’яностих роках хокеїстки  Кураш Тетяна, Наталія Мунтян, це нині викладач фізичного виховання Бориспільської загальноосвітньої школи № 7  Світлана Дьоміна, це також дві  таланові  хокеїсти Бориспільського «Колоса» та одночасно молоді мами, які ще недавно повернулись в хокей з декретної відпустки Наталія Кукуль та Балаба Олена, це студентки  Переяслав-Хмельницького  педагогічного університету , перспективні, молоді хокеїстки Сідельнікова  Катерина, Інна Ярешко, Артюшкова Інна, Аліна Каленіченко,  Ганна Терещенко, студентки інших вищих навчальних закладів Сизова Юлія, Інна Береза та Єпік Світлана. Це, безумовно, граючий тренер команди, одна  з найкращих  донедавна хокеїсток Європи, яка і після важкої травми демонструє гру екстракласу - Тетяна Кобзенко.

Розділити успіх команди має, безумовно, повне право і її старший тренер Олександр Юрійович Кіяніченко, який має, як показало життя, чудові  тренерські здібності та крім того, що не менш важливо, людяність і  віру у свою справу.

 Особливо слід це відмітити гру  нашої Світлани Коломієць, яка вже , хоч і про роки жінки не прийнято казати, але скажемо, у двічі старша своїх студентів, викладачем у яких  вона є в Українській  банківській академії у м. Суми, своєю майстерністю разом вже з  названою вище Кобзенко Тетяною змусила аплодувати всіх вболівальників на трибунах. Та й голи, що  на її рахунку, кожен з них є шедевром.  Молодим,  як кажуть в таких випадках, треба «ще вчитись та вчитись». До речі це ще один з яскравих прикладів, служіння його величності спорту та  своєму місту,  ім’я якого  - Бориспіль.

Срібна нагорода Євгена Бикова

 Знову підтвердив свій клас одного з провідних гирьовиків  України з числа ветеранів атлет з м. Борисполя, працівник  ДП «Аеропорт «Бориспіль»  Биков Євген. На чемпіонаті України з гирьового спорту серед ветеранів, що проходив в с.м.т. Кирилівка, що на Запоріжжі,  він зайняв друге місце у ваговий категорії 90 кг та отримав срібну нагороду. У цій ваговий категорії взяло участь 4 атлета, кожен з яких показав високий результат. За нормативами результат Євгена значно перевищує показник кандидата у майстри спорту України. На сьогодні він вже практично готовий до виконання нормативу майстра спорту.

Слід сподіватись,  що на чемпіонаті України у вересні ц.р., що пройде у Луганську серед чоловіків  він виконає цей норматив.

Вісті з чемпіонату Європи з армспорту

                У червні місяці ц.р. збірна команда України з армспорту у кількості 34  атлетів взяла участь у чемпіонаті Європи, що проходив в столиці Болгарії – Софії. Вперше в історії  цього виду спорту у командному чоловічому заліку збірна нашої України випередила  представників сильної статі з Росії, зайнявши перше командне місце. Свою лепту в цей успіх вніс також атлет з м. Борисполя  Хіценко Микола. Хоч на цей раз в особистому заліку він залишився без медалі (у нього відповідно 5-те місце у змаганнях  на лівій руці та 6-те на правій у ваговий категорії  + 110 кг), його результат  безумовно можна вважати успішним. До речі у його ваговий категорії брало участь 18 атлетів.

У цілому ж в загальному заліку збірна команда України посіла друге місце. Її випередила збірна команда Росії за рахунок більш кращих результатів серед жінок та юніорів. До речі, кількісний склад команди нашого північного сусіда  був біля 80 атлетів. Це теж вплинуло на розподіл загального командного результату.  Як кажуть в таких випадках «якщо не якістю так кількістю».

  В. Кубов
Секретар постійної депутатської комісії
Бориспільської міської ради з питань освіти,   
культури, сім’ї, молоді спорту та у справах релігій