Ще зовсім малим хлопчиком осліп. Та, забравши зір, доля нагородила його музичним талантом, даром складати свої почуття у риму. Остап Вересай був другом Павла Чубинського, Миколи Лисенка, мецената Ґалаґана, які у 1875 році повезли сліпого Кобзаря в Петербург. Там Остап з великої сцени доносив до залу свої думи та пісні, дарував людям мелодійність української мови в поєднанні з чуттєвими звуками кобзи. Проводжали співця кожного разу стоячи та гучними оваціями. Окрім дум до репертуару кобзаря входили історичні, побутові, жартівливі і сатиричні пісні. Улюбленим твором кобзаря була «Пісня про правду і неправду», за виконання якої його навіть заарештовували. До кінця життя Вересай жив у Сокиринцях. Друг Вересая Павло Чубинський на власні кошти збудував йому нову хату. Останні роки життя Остап Вересай продовжував виконувати пісні, хоч уже майже не виїжджав у великі міста, а мандрував селами Чернігівщини. Інколи старого кобзаря запрошують у Київ. Помер Остап Вересай наприкінці квітня 1890 року. 
Ініціатором встановлення меморіального знаку виступив мешканець вулиці Остапа Вересая, професор Анатолій Теплицький. Ідею як фінансово так і морально підтримали сусіди. Щодо ціни відзначив: «Ми вклалися у 5000 грн». Міський голова Анатолій Федорчук після відкриття знаку вручив пану Анатолію Подяку виконавчого комітету міської ради і символічний подарунок – книгу про Павла Чубинського, який товаришував з кобзарем. Такий презент вручили і представникам музею ім. О. Вересая та односельцям видатного Українця.
У заході взяли участь заступник Генерального прокурора України, доктор філософії Микола Голомша, міський голова Анатолій Федорчук та його заступники, депутатський корпус на чолі з секретарем Бориспільської міської ради Ярославом Годунком, представники політичних партій та громадських організацій, а також активні мешканці міста.
Освячення пам’ятного знаку здійснило духовенство Свято-Миколаївського храму.
Організували та провели захід працівники управління культури, молоді та спорту Бориспільської міської ради.