Присутні поклали квіти, а також цитували безсмертні та завжди актуальні вірші Шевченка.
Поезія Тараса Григоровича, як генетичний код для кожного українця, що пробуджує у душах історичну пам’ять, нашу національну гідність, нагадує нам, хто ми є і за що досі боремося. Слава тобі, Великий Кобзарю!
"Тільки ворог, що сміється...
Смійся, лютий враже!
Та не дуже, бо все гине, -
Слава не поляже;
Не поляже, а розкаже,
Що діялось в світі,
Чия правда, чия кривда
І чиї ми діти.
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине...
От де, люди, наша слава,
Слава України!"
«Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що проклену святого Бога,
За неї душу погублю.»





















