Командир екіпажу не покинув штурвал і почав відводити палаючий борт подалі від населених пунктів, екіпажу ж він віддав наказ на покидання літака. 
Першими, можливо і всупереч інструкціям, але користуючись законами честі і братерства, вистрибнути з вогняної машини примусили молодих льотчиків. Більш старші і досвідчені колеги навіть в свої останні хвилини піклувались про молодь, про тих, в кого попереду все життя. Для них самих часу на порятунок не залишилось. До того ж всі вірили в те, що кращий з льотчиків-транспортників в українських Збройних Силах - полковник Костянтин Могилко зможе здійснити аварійну посадку. 
Але перегорівше крило забрало цей шанс...
П'ять мужніх, сміливих і вірних військовій присязі чоловіків віддали життя заради порятунку жителів Слов'янська. Осиротіли п'ять родин. Без батьків зростають діти.
Чи думали ті, хто зі сміхом та азартом пускав ракету по літаку-транспортнику, на чиї голови він впаде? Чи розуміли, якими численними жертвами це може обернутися? Можливо щось подібне вони й планували. Проте ворог не розрахував героїзм та самовідданість екіпажу.  П'ять хлопців спочивають у землі, врятовані від страшної трагедії мешканці звільненого Слов'янська із вдячністю згадують їх імена. Лунає спомин і молитва у Києві, Вінниці та Макарові.
В Борисполі сьогодні ж відбулися меморіальні заходи на честь екіпажу Ан-30б. На плацу ескадрильї "Блакитна стежа", біля пам'ятної стели, пройшов мітинг-реквієм за участю військовослужбовців Бригади транспортної авіації, родичів льотчиків-героїв, представників цивільної авіації та очільників міста. Потім хода вирушила містом до Книшового меморіального комплексу, де поховані троє з п'яти загиблих членів екіпажу. 
Ми пам'ятаємо...Матераіл зі сторінки 15 бригади транспортної авіації у соціальній мережі Facebook