Відповідно до Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави (частина друга статті 3); органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6); в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини перша, друга статті 8); правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19).

Відповідно до положень розділу II „Права, свободи та обов’язки людини і громадянина" Основного Закону України, зокрема:
1. кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (частина перша статті 42);
2. кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (частини перша, друга статті 43);
3. громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша статті 46);
4. кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (стаття 48);
5. кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Оцінюючи зміст публічних заяв у засобах масової інформації міністра охорони здоров’я М. СТЕПАНОВА та головного санітарного лікаря В. ЛЯШКО щодо розгляду можливості введення додаткових обмежувальних заходів для закладів громадського харчування, театрів, кінотеатрів, торгівельно-розважальних центрів, спортивних закладів, фітнес-центрів, басейнів, масово-культурних заходів і дитячих розважальних закладів із забороною діяльності їх у вихідні дні (далі - “карантин вихідного дня”), зазначаємо:

1. Впровадження «більш жорстких обмежень» у вихідні дні за словами міністра «може в тій чи іншій мірі стримувати розповсюдження вірусів», однак такі обмеження жодним чином НЕ ВПЛИВАЮТЬ на динаміку розповсюдження хвороби.
2. Введення карантину вихідного дня, у випадку затвердження Урядом, матиме КАТАСТРОФІЧНІ НАСЛІДКИ для економіки і соціокультурного життя бориспільскої громади, спричинить повну втрату прибутків, призведе бізнес до нерентабельності і закриття, з наступними наслідками:
• Масове звільнення сотні працівників, зокрема серед незахищених верств населення, жінок та молоді без джерел фінансування;
• Збільшення видатків міського бюджету Борисполя і місцевої служби зайнятості;
• Неможливість виконання своїх зобов’язань юридичними і фізичними особами -підприємцями, в тому числі щодо сплати орендних платежів, розрахунків з постачальниками товарів та послуг;
• Вкрай негативний вплив на ринок комерційної нерухомості;
• Значне зростання ризиків для банківського сектору через неможливість бізнесу і населення обслуговувати кредитні зобов’язання;
• Критичне зменшення податкових надходження до бюджетів усіх рівнів;
• Зупинення туристичних потоків і гальмування культурного, спортивного розвитку населення;
• Загострення соціальної кризи, що призведе до масштабного колапсу.
3. В Борисполі вже зараз введені обмеження роботи для закладів громадського харчування та розважальних закладів після 22:00, що вже зараз призвело до наслідків , зазначених вище, зокрема втрати прибутків, звільнення працівників, несвоєчасної сплати податків, збільшення звернень до Державної служби зайнятості та ін.

Враховуючи вищезазначене громадськість, представники бізнесу та експерти ринку висловлюють КАТЕГОРИЧНИЙ ПРОТЕСТ ініціативі введення «карантину вихідного дня» ТА ВИМАГАЮТЬ:

1. Не вводити в дію карантин вихідного дня, а в разі його введення скасувати в Борисполі.

2. Скасувати в Борисполі заборону на здійснення підприємницької діяльності як в цілому так і з обмеженням часу.

3. При прийнятті законодавчих та нормативних актів суворо дотримуватись Конституційних гарантій на підприємницьку діяльність, працю, соціальний захист та гарантій на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями,д діями чи бездіяльністю органів місцевої та державної влади.

4. Проводити консультації з громадськістю та представниками бізнесу кожного разу та з усіх питань щодо формування та реалізації державної політики згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 996 від 03.11.2010, зокрема щодо встановлення карантину та запровадження протиепідемічних заходів, врахування органами виконавчої влади у своїй роботі пропозицій громадськості та бізнесу для розв’язання суспільно значущих проблем.