28 березня 2024 року у приміщенні Центру надання адміністративних послуг міста Борисполя відбудеться безоплатна консультація нотаріуса Євгенії ОСТАПЕНКО Оголошення про умови проведення конкурсу з визначення підтримки суб’єктам господарювання для часткового відшкодування вартості закуплених суб’єктами господарювання племінних телиць, нетелей, корів Оголошення щодо диспансеризації великої рогатої худоби в приватному секторі Міністерство економіки України розпочинає збір пропозицій щодо економічно доцільних інвестиційних проєктів у ключових сферах економіки Виконавчий комітет Бориспільської міської ради оголошує конкурс по відбору експертів – суб’єктів оціночної діяльності для комплексу робіт по оцінці земельних ділянок, що підлягають продажу суб’єктам підприємницької діяльності Власнику (користувачу) тимчасової споруди (металевий гараж Позиція №1), розташованої біля будинку № 87/1 по вул. Київський Шлях в м. Борисполі. Інформаційне повідомлення власнику (користувачу) тимчасової споруди (металевий гараж Позиція № 2), розташованої біля будинку № 87/1 по вул. Київський Шлях в м. Борисполі Інформаційне повідомлення власнику (користувачу) залізобетонного паркану, металевих воріт та металевої хвіртки розташованих навколо будинку № 32 по вул. Броварська в м. Борисполі Держкомтелерадіо розпочав прийом творів на здобуття премії імені Івана Франка Про скликання п’ятдесят другої позачергової сесії міської ради Запрошуємо на етнофестиваль «Бориспільська весна»! 5 березня у КНП «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» заплановано забір крові! До уваги ВПО, які оформлять довідки внутрішньо переміщеної особи чи подовження виплат на наступний шестимісячний термін До уваги роботодавців! Міністерство економіки України проводить онлайн-опитування щодо ринку праці в Україні та становища підприємств Виконавчий комітет Бориспільської міської ради оголошує конкурс по відбору експертів – суб’єктів оціночної діяльності для комплексу робіт по оцінці земельних ділянок, що підлягають продажу суб’єктам підприємницької діяльності Запрошуємо на семінар суб’єктів господарювання сільськогосподарських підприємств, які використовують засоби захисту рослин, та власників пасік Запрошуємо громаду відвідати виставку, присвячену пам’яті Героя україни Валерія Гудзя Запрошуємо підприємців взяти участь в опитуванні, спрямованому на збір даних про вплив регуляторного навантаження на бізнес Проведений демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди (торгівельний кіоск «Ковбасні вироби по цінам виробника») на Привокзальній площі, 4 (біля будинку) в м. Борисполі Проведений демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди (металевого кіоску «Преса» на Привокзальній площі (залізничний вокзал) в м. Борисполі Запрошуємо на Відкритий турнір з боксу пам’яті Героя України Валерія Гудзя та усіх загиблих українських воїнів Підготовка документів для виходу на пенсію: що потрібно знати? Оголошено прийом заявок на Національний конкурс «Благодійна Україна-2023» – «Благодійність на захисті України» Повідомлення ТОВ "БІСКВІТНИЙ КОМПЛЕКС "РОШЕН" про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля До уваги власників земельних часток (паїв)! До 1 січня 2025 року необхідно оформити право власності на земельну ділянку (пай) Про скликання п’ятдесят першої сесії міської ради Програма «Власний дім»: підтримки індивідуального житлового будівництва на селі з метою поліпшення житлових умов сільських мешканців До уваги батьків та учнів закладів загальної середньої освіти! Дистанційну форму навчання продовжено до 2 лютого 2024 року включно До уваги власників земельних ділянок та землекористувачів! Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік Запрошуємо поділитися історіями боротьби за Незалежність України у рамках проекту «Герої серед нас» Запрошуємо ветеранів й ветеранок на програму професійного розвитку з кібербезпеки З 23 до 30 січня 2024 року заклади загальної середньої освіти Бориспільської територіальної громади переведено на дистанційну форму навчання Повідомлення про початок проведення перевірки відповідно до Закону України "Про очищення влади" щодо Гопанчука Дмитра Олександровича 25 січня відбудеться БЕЗОПЛАТНА консультація нотаріуса ХМІЛЬ Тетяни Михайлівни УВАГА! Тимчасове обмеження руху транспортних засобів по вул. Соборна 20 січня 2024 року Оголошується набір в Молодіжну раду Про скликання п’ятдесятої позачергової сесії міської ради Про проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених Законом України «Про очищення влади» Інформація про рішення конкурсної комісії з визначення програм, розроблених громадськими об’єднаннями ветеранів, зареєстрованими у місті Борисполі, на виконання яких надається фінансова підтримка з міського бюджету у 2024 році Інформаційне повідомлення власнику тимчасової споруди (кіоск), розташованої на площі Привокзальній в м. Борисполі Запрошуємо жителів громади взяти участь у благодійному спортивному заході, приуроченому до Дня Соборності України: Пробіг Соборності Комітет з питань енергетики та житлово-комунальних послуг проводить аналіз ефективності Закону України «Про ринок природного газу» Інформація щодо зняття зони нагляду з метою недопущення поширення захворювання африканської чуми свиней із населених пунктів громади Про скликання сорок дев’ятої позачергової сесії міської ради До уваги суб’єктів господарювання! Наявність куточка споживача (покупця) в об’єктах торгівлі, побутового обслуговування населення та закладах ресторанного господарства обов’язкова Інформація щодо ЗАБОРОНИ реалізації та використання піротехнічних засобів на території Київської області Запрошуємо дітей взяти участь у конкурсі малюнку "Різдво завдяки тобі" Продовжується прийом заявок за програмами "Власна справа" та "Грант для ветеранів та їх подружжя"! 01 грудня 2023 року в КНП "Бориспільський міський центр первинної медико-санітарної допомоги'' буде проводити безкоштовне, добровільне та анонімне консультування і тестування на ВІЛ Про скликання сорок восьмої сесії міської ради
logo diia

Кучаківський старостинський округ

Складається з сіл: Кучаків, Артемівка, Лебедин, Мала Стариця, Сулимівка.

Село Кучаків розташоване за 13 км на схід від міста Борисполя, безпосередньо прилягає до залізничної магістралі Київ – Полтава. Село розміщується у живописній місцевості. Для ландшафту характерні пагорби, переліски, на місці осушених боліт – рукотворні поля.
Було центром сільської ради, які підпорядковувалися також села Лебедин, Артемівка, Мала Стариця, Сулимівка. З 2021 року – центр старостинського округу Бориспільської міської громади. У 1937 – 2016 роках мало назву Кірове на честь компартійного діяча Сергія Кірова
Під назвою Кучаків у письмових джерелах село згадується вперше 1615 року. Історик О. Стороженко пояснював походження цієї назви традиційно – за прізвищем першого поселенця – Кучак. Ще одне припущення – від болотистої кучкуватої місцевості. 1615 року село Кучаків, як і сусідні села Лебедин і Сулимівка, було подаровано польським магнатом С. Жолкевським Іванові Сулимі, який був помічником керуючого його Бориспільського і Баришівського маєтків. Відтоді рід Сулимів тривалий час володів цими селами. Збереглися грамоти та гетьманські універсали, що підтверджують майнові права представників цього роду.
Як свідчать письмові джерела, колись тут були непрохідні болота і ліси. Поселенці будували свої хати на нечисленних пагорбах. За часів козаччини сусідній Лебедин був у двічі більший за Кучаків. Щоб його заселити, пани звозили людей звідусіль. Село належало до Бориспільської сотні, а із встановленням московського територіального устрою підпорядковувалося Бориспільському волосному правлінню.
1859 року у Кучакові вже було 32 двори, 256 жителів. Діяли два заводи. У 90х роках XIX ст. у Кучакові царський уряд наділив 200 гектарів землі поміщику Стороженку.
1904-1905 роках у Кучакові відбувалися сходки студентів Київського університету, студентом якого був кучаківський поміщик Василь Гамалія. Пізніше його землями заволодів Стороженко.
1905 року в Кучакові збудовано трикласну земську школу. На кошти земства перед початком Першої світової війни було розпочато осушення заболочених земель поблизу Кучакова.
1922 року у селі було створено перше колективне господарство «ім. 1 Травня». За статистичними даними на 1926 рік, Кучаків – центр і єдине село сільської ради, на території якої проживало понад 1033 особи, з них у власне Кучакові 998.
Під час Голодомору померли 43 мешканці села (дані про яких встановлено).
У роки Другої світової війни, 1941 року, поблизу села відбувалися великі бої, в яких полягли тисячі радянських бійців. Близько 560 поранених воїнів було врятовано жителями села. Тут діяв «підпільний шпиталь». За це село було відзначене Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР. Про подвиг кучаківців написано книжку «Село милосердя» (автор А. Полянський). Ця назва по праву закріпилася за стародавнім Кучаковом.
У повоєнні роки у Кіровому була розташована садиба радгоспу «Кіровський», до якого входили також села Сулимівка, Мала Стариця, Артемівка та Лебедин.
Наприкінці 90-х років XX ст. у селі проживало 1713 чоловік. Діяли клуб, бібліотека, школа, дитячий садок, медамбулаторія.
У селі діє спорткомплекс «Атлет». Кучаків має своїх видатних спортсменів: Петро Максимович Базюченко – майстер спорту, неодноразовий чемпіон України з гирьового спорту, чемпіон Європи з важкої атлетики серед ветеранів, чемпіон світу (2000 р.). Чемпіонка Європи з важкої атлетики (1997 р.) серед жінок Наталія Скакун – ви­пускниця Кіровської школи (уродженка села Лебедина).

Село Артемівка розміщується за 10 км на схід від Борисполя, поблизу залізничної магістралі Київ – Полтава. Було підпорядковане Кучаківській сільраді.
Місцевість ця колись була заболоченою, нині болота осушено, перетворено на пасовища та сіножаті. З заходу і південного сходу на прилеглій до села території знаходяться старовинні могили – кургани. Одна з них має назву Бембериха.
Артемівка була заснована сеньківським жителем Артемом Кацаном, який переселився сюди 1929 року. Назва села – від імені засновника.
У довоєнні роки це був невеликий хутір. Щонайменше шестеро жителів померли під час Голодомору 1932 – 1933 рр.
У ході німецько-радянської війни, восени 1941 року під Артемівкою відбувся великий бій. Близько 3-тисяч радянських бійців полягло на полі бою. Поховані в братській могилі в селі Артемівці.
На кінець ХХ ст. у селі – 130 дворів, 334 жителі.

Село Лебедин, що розміщується на схід від Борисполя, безпосередньо прилягає до залізничної магістралі Київ – Харків, і в наш час безпосередньо межує з Кучаковом. З інших боків село оточене болотами, луками. У центрі Лебедина куточок незайманої природи – ставок, що його тут називають «заповідником пернатих». З ранньої весни і до пізньої осені на широкій заплаві ставка хлюпочуться качки, лисухи, чирки. Полювання на птахів тут заборонено. Присутність пернатих у самому центрі села ніби нагадує про його ліричну назву.
У 20 – 50-их роках – центр сільської ради, на території якої проживала 841 людина. З 50-х років підпорядковане Кіровській (Кучаківській) сільській раді.
Назву села "Лебедин" дослідники пояснюють по-різному. Так, історик О. Стороженко висловлює думку, що назва походить від найпершого поселенця на прізвище Лебідь. За іншою версією, назву Лебедин дав козацький полковник Гамалія, засновник села, за назвою місцевості на Сумщині, звідки він був родом.
Достовірні історичні відомості про минуле села маємо з початку XVII століття. У часи польського панування, року 1615, село Лебедин з волі магната Станіслава Жолкевського було подароване помічнику керуючого його Бориспільським і Баришівським маєтками Івану Сулимі. Саме тому Сулимі, який прославився згодом на Січі, організувавши розгром польської фортеці Кодак. А на Бориспільщині тривалі роки рід Сулимів володів селами нинішнього Бориспільського району: Сулимівкою, Кучаковом і Лебедином.
У ті віддалені часи на території, де розкинулося нинішнє село Лебедин, були непрохідні болота та ліси. Село було невелике, малолюдне, тулилося на кількох пагорбах. Як свідчать історичні документи, зокрема «Генеральное следствие о маетностях Переяславского полка», заселено воно було, в основному, за гетьманування Івана Самойловича, коли власником цих земель став Федір Сулима. А по ньому володів селом син його – Іван Сулима, що свого часу був генеральним хорунжим Війська Запорозького, причому мав на підтвердження своїх майнових прав жалувану гетьманську грамоту від 1690 року. По цій грамоті та по наступних універсалах володіли Лебедином спадкоємці роду Сулимів. За часів козаччини село Лебедин як військова одиниця належало до Баришівської сотні та Переяславської першої сотні. А з встановленням волосного правління підпорядковувалося Бориспільській волості.
Природні умови, місце розташування села робили його малодоступним, ізольованим від навколишнього світу. Так, звістка про визволення селян із кріпацтва дійшла сюди лише через два роки після виходу в світ царського маніфесту, впродовж майже всього періоду існування села не було тут ні школи, ні церкви. 1859 року у Лебедині було всього 36 дворів, проживало 283 чоловіки. Лише 1905 року, за сприяння тодішнього місцевого поміщика-ліберала Гамалії, була збудована трикласна земська школа. Та буремні події в російській імперії початку XX століття проникли і в цей віддалений куточок. Революція 1904-1905 років не обійшла стороною села. Як розповідали старожили, тут проходили сходки революційно настроєних студентів Київського університету, серед яких був молодий місцевий поміщик Василь Гамалія. За цю діяльність він був позбавлений багатьох поміщицьких привілеїв, втратив половину земель.
Сучасна історія Лебедина почалася з великих перетворень в усьому укладі життя. 1920 року тут було створено комітет незаможних селян.
За двохрічний період нацистської окупації відправлено в Німеччину 54 жителі села.
У післявоєнні роки Лебедин входив до радгоспу «Кіровський», у 1973 році тут було створено господарство держптахоплемзаводу «Кіровський».
На 1997 рік у Лебедині проживало 1200 чоловік. Діяли клуб, бібліотека, дитячий садок.

Село Мала Стариця розміщується за 11 кілометрів на північний схід від Борисполя, в мальовничій місцевості поблизу невеличкої річки Красилівки. Розташоване неподалік від села Велика Стариця і, ймовірно, на відміну від нього названо Малою Старицею.
Було підпорядковане Сулимівській (до 1978) та Кучаківській сільраді.
Найдавніші історичні відомості про село маємо за козацької доби. Тоді воно було володінням сотничих і розглядалося як належне до Баришівки. Відомо також, що 1711 року заволодів цим селом бунчуковий товарищ Антон Максимович і згодом передав його у спадок сину своєму Григорію. Мала Стариця на той час була невеликим селом. У 1729-1731 роках тут налічувалося всього 12 дворів. Але поступово село зростало, і вже 1859 року у ньому налічувалося 40 дворів, 223 жителі. З того ж повідомлення дізнаємося, що в селі вже була православна церква на честь Чуда Архистратига Михаїла (нині – пам’ятка місцевого значення).
1926 року село також належало до Баришівського району. За переписом 1926 року населення становило 659 жителів. Малостарицькій сільській раді підпорядковувалися хутори Макарівка та Царева Могила. У 1954 році сільраду ліквідовано, Малу Старицю підпорядковано Сулимівській сільраді. З 1974 року – у складі Бориспільського району.
Смертність від голоду у 1932-33 роках – 16 чол., дані про яких вдалося встановити.
У добу застою село було віднесено до розряду неперспективних, поступово занепадало. Ймовірно, на деякий час воно взагалі було ліквідоване як окрема одиниця, адже у 1970 році воно було заново включене до облікових даних.
У цей час тут діяла ферма на 3 тис голів великої рогатої худоби, де працювало 50 чол., занепала у 90-х роках.
На кінець XX ст. у селі налічувалося 161 двір, 276 жителів. За даними 2020 року тут проживало 196 мешканців. Діють ФАП, клуб та бібліотека (усі в одній будівлі), мінімаркет. Працюють приватні підприємства з виготовлення комбікормів та плодово-ягідне господарство.

Село Сулимівка розташоване в мальовничій місцевості на схід від Борисполя. При утворенні районів у 1923 році Сулимівка була віднесена до Баришівського району, у складі якого перебувала до 1974 року (за винятком коротких періодів: у 1930 році – Березанський район, з 1962 по 1965 - Переяслав-Хмельницький район). У 1974 році села Сулимівської сільради (Сулимівка та Мала Стариця) увійшли до складу Бориспільського району, а у 1978 році, після ліквідації сільради, вони були підпорядковані на той час Кіровській сільраді.
Найдавніші відомості сягають до 1615 року, коли воно було подароване польським магнатом Станіславом Жолкевським помічнику керуючого його маєтками Іванові Сулимі. Невдовзі невеличке село Сулимінці (початкова назва) перейменовується на Сулимівку. Воно й стало майже на 300 років родовою маєтністю славного козацького роду Сулимів. Уся наступна історія села нерозривно пов'язана з життям і діяльністю численних поколінь Сулимів.
Ім'я Івана Сулими нерозривно пов'язане з історією запорозького козацтва. В 1629-1635 роках він неодноразово обирався гетьманом війська запорозького, очолював і особливо прославився в козацьких морських походах на Крим. 1635 року очолив козаків, які зруйнували польську фортецю Кодак на Запорожжі.
Ще за його життя тут, у Сулимівці, було збудовано Покровську церкву (датується 1622 роком). Саме тоді відважний козак Іван Сулима визволився з трирічної турецької неволі і, можливо, на ознаменування такої важливої події вирішив збудувати церкву. На думку спеціалістів, Сулимівська церква має історико-архітектурну та мистецьку цінність. Міцні білокам'яні стіни, високо розташовані вікна, відсутність зовнішніх прикрас робили її схожою на оборонну споруду. Непоказна зовні, церква мала колись багато прикрашений інтер'єр. До різьбленого іконостасу входила популярна на той час ікона «Козацької Покрови». На території Бориспільської громади Сулимівська церква – єдина пам'ятка архітектури початку XVII століття, яка збереглася до наших днів.
Сулимівська церква була також родовою усипальницею Сулимів. Тут знайшли свій вічний спокій нащадки гетьмана, які прославили добрими справами українську землю, їхня доля завжди так чи інакше була пов'язана з селом Сулимівкою: син гетьмана, Федір Іванович Сулима; переяславський полковник, Іван Федорович Сулима – генеральний хорунжий війська запорозького, наказний полковник Переяславського полку; Семен Іванович Сулима – переяславський полковник; Євстахій Семенович Сулима – ротмістр російської армії; Семен Семенович Сулима – надвірний радник; Яким Семенович Сулима – генерал-майор, останній генеральний суддя України. Лише цей, далеко не повний, список засвідчує, яких достойних представників нації дала Україні родина Сулимів.
Окрасою сулимівського маєтку був чудовий ландшафтний парк, закладений у XIX столітті, з дубовим гаєм, ставком, мальовничими галявинами. Добротна садибна будівля Сулимів достояла і до наших днів. Довгі роки в ній розміщувалася сільська школа. А перша в селі школа була відкрита, коли в родовому маєтку жив і порядкував Олександр Андрійович Войцехович, останній власник Сулимівки (рік народження 1845). Він зібрав і зберіг чимало історичних документів, за власні гроші видав сулимівський архів.
Багата історична спадщина Сулимівки могла б створити селу славу справді безцінної пам'ятки української історії та культури. На жаль, цього не сталося. У 30х, а потім у 50х роках XX ст. Покровська церква зазнала варварських руйнувань. Багато церковних ікон спалено, частину люди розібрали по домівках, фамільний склеп пограбовано. На тривалий час церкву було перетворено на сховище. Занепала і садибна будівля Сулимів (після закриття у 1982 році школи). Занепав, занедбаний, сулимівський парк.
Неодноразово звертались сулимівці в різні інстанції з проханням про допомогу, щоб врятувати ці історичні пам'ятки. Лише у 80-х роках почалися роботи з реставрації Покровської церкви. У грудні 1990 року вона почала діяти як культова споруда.
Нелегка і цікава доля і самого села Сулимівки. Колись невелике село (на поч. XVII ст. тут було всього 14 дворів), Сулимівка швидко зростала. 1859 року тут вже налічувалося 412 жителів. 1926 року кількість населення зросла до 1114 чоловік. Жителі села займалися сільським господарством, а також різними ремеслами. Старожили згадують, що 1923 року тут створено перший колгосп (ім. Леніна), до німецько-радянської війни у селі діяли цегельний цех, лозоплетільна артіль, гончарний цех. Були тут: санаторій, пологовий будинок, піонерський табір, шкільний інтернат. Був у селі парк із ставом.
Від штучно спланованого голоду у 1932 – 1933 роках померло щонайменше 12 чоловік.
З вересня 1941-го по вересень 1943-го Сулимівка була окупована нацистами. На фронтах Другої світової війни полягли понад 100 мешканців Сулимівки.
Як і багато інших сіл, у період застою Сулимівка була проголошена неперспективним селом. За ті роки, коли її приєднували до інших сіл, у Сулимівці було повністю зруйновано господарство, ліквідовано майже всі соціальні умови для нормального життя й розвитку села, молоді в селі майже не залишилося. У 80-х роках родючі сулимівські землі, луки, сінокоси роздали піддачі, підсобні господарства, нові забудовники нівечили неповторну природу села, вирубували багаторічні дерева. Так поступово, з ознакою неперспективного, занепало село Сулимівка.
За даними на 1997 рік у Сулимівці проживало всього 304 людини.
Господарство Сулимівка входить до ВАТ "Кіровське", село підпорядковане сільській раді села Кірове. У селі є магазин, пошта, клуб, бібліотека, ФАП. Місцеві жителі не втрачають надії, що їхнє старовинне село колись відродиться.