Туберкульоз - інфекційне захворювання з хронічним перебігом, на яке хворіють як люди, так і тварини. Туберкульоз є соціальною хворобою, яка залежить від багатьох чинників: способу життя, харчування тощо.
У 1993 році Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) оголосила туберкульоз «глобальною загрозою для здоров'я» людей всього світу.
У 2006 році був розроблений Глобальний план подолання туберкульозу. Кінцевою метою стратегії  ВООЗ - є подолання епідемії туберкульозу до 2030-го року. За даними ВООЗ, Україна належить до країн з високим рівнем захворювання на туберкульоз та посідає  сьоме місце в Європейському регіоні після рф, Грузії, Киргизстану, Румунії, Молдови  та Казахстану.
В Україні у 1995 році рівень захворюваності на туберкульоз збільшився майже удвічі. Ц 2005 році був зафіксований найвищий показник захворюваності: 84,1 випадок туберкульозу на 100 тисяч населення.
Туберкульозом хворіють і діти. Захворюваність на туберкульоз у дітей підліткового віку в 3 рази вища, ніж у дітей до 14 років і становить  в останні роки 24 - 28,4 випадки на 100 тисяч населення. Серед захворілих соціально незахищені версти населення становлять більше 70 %.
Епідемія туберкульозу в Україні має дві особливості. По-перше, спостерігається взаємозалежність  поширення туберкульозу від епідемії ВІЛ–інфекції та поширення наркоманії. Друга тенденція – високий рівень хіміорезистентних форм. За даними ВООЗ в Україні за останні роки мультирезистентний туберкульоз мають близько 16 % хворих.
У Бориспільському районі в 2021 році було зареєстровано 37 випадків туберкульозу, в 2022 році - 46. Захворювання туберкульозом серед дітей у 2021-2022 роках не зафіксовано.
Необхідно зазначити, що на території Бориспільської громади  з 2022 року діє комплексний план міжвідомчої та міжсекторальної взаємодії у протидії захворювання на туберкульоз та супутнім йому соціально небезпечним інфекційним та неінфекційним хворобам серед населення нашої громади.
Також рішенням Бориспільської міської ради № 1258-15-VIII від 26.11.2021 затверджена комплексна програма протидії захворювання на ВІЛ-інфекцію/СНІД, туберкульоз та вірусні гепатити в Бориспільській міській територіальній громаді на 2022 -2024 роки. Головна мета - зменшення захворюваності на туберкульоз у громаді.

Джерелом інфекції є хвора людина  на активний туберкульоз. Якщо вона не лікується, то може за рік заразити  приблизно від 10-15 осіб за умови тісного контакту з ними.
Особи з прихованою формою туберкульозу не вважаються джерелами інфекції. Основні шляхи інфікування є повітряний, харчовий, контактний. Найбільш загрозливим при туберкульозі в 90% є повітряний шлях зараження. Туберкульоз передається від хворого на активний легеневий або гортанний туберкульоз переважно повітряно-крапельним шляхом. Збудник інфекції від хворого потрапляє в повітря при чханні, кашлю, співанні, плюванні. При спілкуванні з хворими на туберкульоз, люди вдихають повітря з інфікованими аерозольними частинками, діаметр яких від 0,5 до 5 мкм. Наприклад при одноразовому чиханні у повітрі опиняється до 40000 таких частинок. Науково доведено, що людини, яка вдихнула менше 10 мікобактерій туберкульозу, вже може бути інфікована. Збудник - мікобактерія туберкульозу (або паличка Коха, що має назву на честь науковця, який відкрив цей збудник у 1882 році). Унікальність мікробактерії полягає у тому, що вона стійка до впливу різних факторів (фізичних, хімічних, природних). Збудник туберкульозу у вуличному пилу зберігається до 2 тижнів, на папері і предметах - до 3-х місяців. Пряме сонячне проміння вбиває мікобактерії туберкульозу за 2 години.
Велика частка випадків хвороби є субклінічними, латентними, а це означає, що люди заражені збудниками туберкульозу, але не хворіли і не можуть передавати збудник. Лише 15 % людей з латентною формою протягом життя можуть захворіти на активний туберкульоз.
Існують 2 форми туберкульозу: легеневий, коли патологічний процес зосереджується в легенях, та позалегеневий. Найчастіше в 90 % випадків патологічний процес зосереджується в легенях – це легеневий туберкульоз, який на ранній стадіях захворювання закритого типу незаразний. При відсутності лікування закрита форма туберкульозу може переходити у відкриту заразну форму, коли збудник інфекції потрапляє в повітря при чиханні, кашлі.
Друга форма туберкульозу – позалегенева. У 15-20 % активних випадків інфекції патологічний процес розповсюджується за межі органів дихання. Найчастіше він виникає в осіб із пригніченим імунітетом, маленьких дітей та людей з ВІЛ-інфекцією більш ніж у 50 %.
Мікробактерія туберкульозу тривалий час розвивається в організмі людини без будь-яких зовнішніх ознак, тобто симптоми захворювання можуть бути протягом багатьох місяців невиразними. У цей  період  збудник, який потрапляє в легені або тканину інших органів, починає розмножуватись, імунна система організму намагається сповільнити або зупинити його  агресію. Коли ступінь ураження органу набуває значних розмірів, людина починає відчувати нездужання, у неї спостерігаються такі симптоми: хронічний кашель, що може тривати понад 3 тижні, рясне потовиділення вночі, слабкість, безпричинна втрата ваги, підвищення температури тіла до 37 градусів без відомої на те причини, що триває понад тиждень. У деяких випадках може бути кровохаркання, біль у грудній клітці, задишка. За наявності хоча б декількох з перерахованих вище симптомів необхідно звернутися до сімейного лікаря для обстеження та подальшого лікування.
Якщо туберкульоз виявили при профілактичному рентгенологічному обстеженні і відсутні ознаки захворювання - це рання стадія хвороби, коли ураження легень ще є незначним і воно не впливає на загальний стан організму.
Для діагностики (виявлення ) туберкульозу проводять рентгенографію та аналіз харкотиння на наявність у хворого мікобактерій туберкульозу. Аналіз харкотиння – це надзвичайно важливе дослідження, оскільки дозволяє не тільки підтвердити діагноз, а й визначити чутливість мікобактерій до ліків. На підставі цього можна бути впевненим у правильності та ефективності призначення лікування. У випадку коли туберкульоз уражає інші органи проводять додаткові дослідження: комп’ютерна томографія органів грудної клітки, черевної порожнини, голови, орографія і в деяких випадках біопсія ураженого органу.

Лікування складне і вимагає вживання декількох видів протитуберкульозних препаратів упродовж тривалого часу - від 6 до 18 місяців. Резистентність до антибіотиків є проблемою при цій хворобі, особливо у випадку мультирезистентного туберкульозу. Сьогодні  розроблені ефективні схеми протитуберкульозного лікування, які дозволяють вилікувати туберкульоз. Своєчасне звернення за медичною допомогою, рання діагностика та ефективна схема протитуберкульозного лікування – це запорука успішного одужання.
Без лікування туберкульоз  може закінчиться летально  для хворого.

Для запобігання поширенню туберкульозу необхідно робити щеплення, вчасно виявляти випадки захворювання, ізолювати, обстежувати контактних та надавати необхідне лікування.

Вакцинація
Наявна єдина вакцина БЦЖ, яка ефективна на 95 % для запобігання дисемінованого ураження у дітей.
БЦЖ проводиться відповідно до національного календаря профілактичних щеплень. Дітям, у яких немає протипоказань, щеплення БЦЖ  роблять на 3-5 добу життя новонародженого.
Діагностування латентного туберкульозу засноване на туберкуліновій шкірній пробі. Проба Манту – діагностичний тест, який вказує на  присутність в організмі людини мікобактерій туберкульозу, а також на наявність імунітету від проведеної вакцинації вакциною БЦЖ, якою  щеплюють більші ніж 90% дітей у всьому світі. Однак імунітет до захворювання, який  створює вакцина, через 10 років починаю слабшати. Для виявлення інфікованих хворих досліджують напруженість імунітету до збудника туберкульозу за допомогою оцінки шкірної реакції на спеціальний препарат мікобактерій – туберкулін. Завдання туберкуліну «позначити» в організмі присутність туберкульозної палички для оцінки реакції організму на цю «присутність».

У світі розробляються нові вакцини, які знаходяться на першій та другій фазі клінічних випробувань. Нові вакцини  розробляє Всесвітній фонд «Аерас» на пожертвування від фонду Білла і Мелінди Гейтс.

Лікування складне і вимагає вживання декількох видів протитуберкульозних препаратів у продовж тривалого часу - від 6 до 18 місяців. Резистентність до антибіотиків є проблемою при цій хворобі, особливо у випадку мультирезистентного туберкульозу. Необхідно пам’ятати, що своєчасне звернення за медичною допомогою, рання діагностика та ефективна схема протитуберкульозного лікування – це запорука успішного одужання.