У бою за Україну, її свободу, цілісність і незалежність, залишаючись вірним військовій присязі, на Донеччині загинув наш ГЕРОЙ, відважний захисник, 41-річний механік-водій відділення спеціального призначення, солдат Олександр ДИКИЙ з села Любарці.
Олександр народився та навчався у Києві, вступив вищої спортивної школи у місті Бровари, де здобув кваліфікацію тренера по спорту.
Олександр Дикий – майстер спорту, багаторазовий чемпіон України з веслування. Як зазначили у Федерації академічного веслування України, українська четвірка розпашна без стернового у складі (до якої входив і наш герой) на чемпіонаті світу серед юніорів до 19 років у Пловдіві (Болгарія) посіла 4 місце.
Як згадують рідні, він був надзвичайно доброю людиною, справжнім помічником, дуже полюбляв техніку, тож з задоволенням допомагав батькові з ремонтом автомобілів.
А ще – люблячий чоловік та турботливий батько. Він неодноразово повторював, що родина – це найбільша цінність у житті. І коли у них з дружиною з’явилась донечка – був на сьомому небі від щастя. Цю любов Олександр проніс та зберіг через роки, мріяли про спільні сімейні подорожі… Та не судилося – війна…
З перших днів повномасштабного вторгнення росії на територію суверенної України наш Герой добровільно пішов до військкомату, вступив до територіальної оборони, а вже у травні 2022 року приєднався до лав Збройних Сил України. Стояв на захисті південних та північних кордонів, а далі – пекельний Схід…
? Життя відважного захисника обірвалося 16 квітня 2023 року на Донеччині від отриманих травм, несумісних з життям, під час виконання бойових завдань.
У Героя залишились батьки, двоє рідних сестер, дружина та донечка… Останні роки мирного життя промайнули у селі Любарці, де нині живуть його батьки. І саме там Олександр знайде свій вічний спочинок…
У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України...
Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину!
Церемонія прощання і відспівування відбудуться завтра, 22 квітня, об 11:00 біля сільської церкви.
А опісля – поховання на кладовищі с. Любарці.
Громадо!
Просимо провести всім разом в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!
Гідно вшанувати пам’ять – це найменше, що ми, українці, можемо зробити для наших Героїв, які віддають найцінніше – життя!
Герої не помирають!
