А за кожною стяжкою вимовляла молитву – сильну, цілющу, материнську! Аби зберегла, аби захистила!.. Не зберегла, не захистила – ще один син матері-України повертається до рідного дому на щиті…
З невимовним болем і сумом повідомляємо, що до рідного дому на щиті повернувся наш Герой, захисник, справжній патріот – 26-річний випускник ДПТНЗ "Бориспільський професійний ліцей", старший солдат, головний сержант-командир інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти Олександр КРАСЮК з Борисполя.
Церемонія прощання з Героєм відбудеться 7 лютого 2024 року об 11:00 на Книшовому меморіальному парковому комплексі.
А опісля – поховання на Рогозівському кладовищі (м. Бориспіль)
Громадо! Всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!
Олександр Красюк народився с. Багачівка Первомайського району Миколаївської області. Після закінчення місцевої загальноосвітньої школи, вирішив продовжити навчання у ДПТНЗ "Бориспільський професійний ліцей", тому у 15-річному віці переїхав до Борисполя.
Тут пройманули найщасливіші роки мирного життя: улюблена робота, нові захоплення та хобі, багато друзів, а найголовніше – його родина: кохана дружина та двоє донечок. А тепер вже рідний Бориспіль прийме нашого Героя в обійми останнього спочинку.
Життєрадісний, веселий, добрий, активний, комунікабельний, відповідальний, Олександр завжди був готовий прийти на допомогу у будь-яку хвилину дня та ночі.
Завжди дотримувався свого слова. А ще був хорошим сім’янином, коханим чоловіком, люблячим сином, справжнім братом для двох сестер та брата (який нині теж захищає кожного з нас), надійною підтримкою і опорою для найрідніших. Був другом, мудрим порадником, гідним прикладом для свого племінника, якого піднімав і ростив.
Неймовірно любив своїх маленьких донечок, яких з ніжністю називав «Мої принцеси!..» і намагався якомога більше часу з ними проводити, брав активну участь у їх вихованні, аби не пропустити жодної миті у їх житті.
Та не судилося… Вже не переступить він поріг рідного дому, не обійме батьків, не поцілує дружину, не пригорне маленьких донечок, бо ж у дім безжалісно постукала страшна війна.
З перших днів повномасштабного вторгнення росії на територію незалежної, вільної України Олександр пішов добровольцем до військкомату і вже у березні 2022 року вступив до лав Збройних Сил України. А на початку 2023 року разом з побратимами вирушив на передову – пекельну Донеччину. Він не міг інакше, адже він був справжнім чоловіком та патріотом.
«Гарний хлопець був. Усміхнений, щирий, завжди рвався вперед», – згадують побратими. Ніколи не залишав у біді тих, з ким стояв пліч-о-пліч проти рашистського окупанта. Під час одного з ворожих обстрілів, ризикуючи власним життям, Олександр врятував двох побратимів.
Під канонади ворожих обстрілів, незважаючи на близькість окупантів – Олександр завжди знаходив час хоча б на мить вийти на зв’язок з найріднішими та сказати, як він їх дуже любить.
Життя відважного захисника обірвалося 31 січня 2024 року на Донеччині …
У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України...
Нехай душа загиблого знайде вічний спокій, а Господь прийме, де праведні спочивають!
Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину!
