У бою за Україну, її свободу, цілісність і незалежність, залишаючись вірним військовій присязі, на Донеччині загинув ще один Герой, відважний захисник, справжній патріот, випускник Глибоцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів (нині Глибоцький ліцей), солдат, командир відділення технічного обслуговування бронетанкової техніки взводу технічного забезпечення механізованого батальйону 49-річний Олександр ПАВЛЮК з села Глибоке.

Ще не встигла родина оговтатися від втрати свого захисника 25-річного Героя Євгена Павлюка, як страшна звістка знову постукала у їхні двері – проклята війна забрала ще одну рідну людину.

Церемонія прощання з Героєм відбудеться у вівторок, 21 травня 2024 року, о 10:00 на Книшовому меморіальному парковому комплексі. А опісля – поховання на Глибоцькому кладовищі у рідному селі Героя.

Громадо! Траурний кортеж з тілом загиблого Героя востаннє проїде його рідною вулицею. Тож вийдіть та всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!

Олександр народився на Броварщині, та все його мирне життя промайнуло у мальовничому селі Глибоке, де все знайоме та рідне до болю. Після закінчення сільської школи (нині Глибоцький ліцей) продовжив навчання у кооперативному коледжі м. Вінниця. А далі пошуки себе та професійного покликання: певний період працював у правоохоронних органах, був водієм швидкої допомоги, яка рятувала дітей, а згодом – робочі будні в ДП МА "Бориспіль".
Щирий, добрий, чуйний, відвертий, позитивний, працьовитий, турботливий син та зять, люблячий чоловік і батько трьох дітей, вірний друг і надійний колега. Таким назавжди запам’ятають Олександра всі, хто його знав особисто. «У нього не було ворогів чи недругів – завжди і з усіма знаходив спільну мову», - розповідають рідні.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії на територію вільної, мирної, незалежної України, Олександр не міг залишатися осторонь. У листопаді 2022 року добровільно пішов до військкомату та приєднався до лав Збройних Сил України. «Він не хотів, щоб йшли воювати діти…», – згадують рідні.
Після проходження навчання у Німеччині, де опановував особливості іноземної техніки та зброї, вирушив на передову – спочатку Запорізький напрямок, а згодом Донецька область. Разом з побратимами брав участь у визволенні населених пунктів Запорізької області, вивозив цивільних з регіонів, де йшли активні бойові дії.
Як старший за віком, дуже опікувався молодшими побратимами, хвилювався за їх долю, постійно навчався сам і залюбки передавав досвід. Під час одного з пекельних боїв, без вагань ринув рятувати «своїх хлопців» з танка, який вже горів.
Відважний та незламний на передовій, залишався усміхненим та позитивним у розмові з найріднішими. Родина згадує, що Олександр не втрачав жодної можливості для дзвінка додому і завжди заспокоював: "Зі мною все добре!». І під час відеодзвінка, якому судилося стати останнім, ні на секунди не втрачав оптимізму. Він мріяв дочекатися Перемоги України і вірив, що це станеться якнайшвидше. Йому так хотілося приїхати у відпустку, обійняти рідних… Не судилося.
Олександр Павлюк повертається додому… на щиті.
12 травня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині життя нашого Героя обірвалося.

У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України...
Нехай душа загиблого знайде вічний спокій, а Господь прийме, де праведні спочивають!
Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину!