У бою за Україну, її свободу, цілісність і незалежність, залишаючись вірним військовій присязі, на Донеччині загинув наш відважний захисник, справжній патріот, випускник Бориспільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №6 (нині Бориспільський ліцей «Лідер») та ДПТНЗ «Бориспільський професійний ліцей», учасник бойових дій в зоні АТО/ООС (2016 р.), молодший сержант, заступник командира бойової машини-навідник оператор відділення спеціального призначення взводу спеціального призначення роти спеціального призначення 42-річний Олександр БИШОВЕЦЬ з Борисполя.

Церемонія прощання з Героєм відбудеться 07 червня 2024 року о 10:00 на Книшовому меморіальному парковому комплексі. А опісля –  поховання на Рогозівському кладовищі (м. Бориспіль).
Громадо! Всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!

Олександр Бишовець народився 13 серпня 1981 року у багатодітній родині: троє братів та сестра. Наш Герой найстарший, тож завжди був надійною опорою і підтримкою, мудрим порадником та найкращим другом для найрідніших. Жити у мирі та злагоді, завжди допомагати, підтримувати один одного – так завжди навчали своїх дітей батьки, за таким принципом живуть і донині.
Рідні згадують, що Олександр був надзвичайно добрим, щедрим, відповідальним, цілеспрямованим, люблячим, товариським, пунктуальним, з загостреним почуттям справедливості. А ще був справжньою людиною слова: якщо щось обіцяв, то обов’язково виконував. У мирному житті займався спортом (особливо полюбляв грати у футбол), а ще мав власну маленьку колекцію колекційних автомобілів, на яку надихнули приємні спогади з дитинства.  Свого часу був працівником КП ВКГ «Бориспільводоканал».
З перших днів повномасштабного вторгнення росії на територію вільної, незалежної України, Олександр приєднався до місцевого добровольчого формування, а коли загроза для міста та Київщини минула – вступив до лав Збройних Сил України. Мав чотири контузії та два поранення, останнє з яких отримав у березні 2024 року. Але навіть і це його не зупинило! Після лікування у госпіталі без вагань повернувся до своїх побратимів – допомагати виганяти російських окупантів з української Донеччини.
У перший день літа, 01 червня 2024 року, внаслідок бойових дій життя нашого Героя обірвалося…

У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України...
Нехай душа загиблого знайде вічний спокій, а Господь прийме, де праведні спочивають!
Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину!