У бою за Україну, її свободу, цілісність і незалежність, залишаючись вірним військовій присязі, на Донеччині загинув наш земляк, відважний захисник, справжній патріот, випускник Бориспільської загальноосвітньої школи №7 (нині Бориспільський ліцей «Альта») та ДПТНЗ «Бориспільський професійний ліцей», солдат, номер обслуги мінометного взводу 23-річний Дмитро КАДЬКАЛЕНКО з Борисполя.

Церемонія прощання з Героєм відбудеться 15 липня 2024 року о 10:00 на Книшовому меморіальному парковому комплексі.
А опісля – поховання на кладовищі у мікрорайоні Нестерівка (м. Бориспіль).
Громадо! Всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!

Дмитро народився 8 травня 2001 року у Борисполі. Після закінчення Бориспільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №7 (нині Бориспільський ліцей «Альта») продовжив навчання у ДПТНЗ «Бориспільський професійний ліцей», де опанував професію автослюсаря.

Добрий, життєрадісний, відповідальний, цілеспрямований Дмитро мав багато друзів, ніколи і нікому не відмовляв у допомозі. У мирному житті полюбляв риболовлю, займався хортингом і неодноразово був призером спортивних змагань.

А ще мріяв стати військовим… Та хіба він міг подумати, що звичайна дитяча мрія завершиться ось так? Адже у такому молодому віці довелося взяти зброю до рук і стати на захист рідної країни від російських окупантів.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії на територію вільної, мирної, незалежної України Дмитро намагався робити все можливе, аби бути корисним у тилу.
Спочатку разом з батьком захищали рідне місто у складі Добровольчого формування Бориспільської міської територіальної громади "Бориспіль-1", а вже у березні 2024 року прийняв обдумане і непохитне рішення – приєднатися до лав Збройних Сил України.
Добровільно пішов до військкомату, підписав контракт і вирушив на спецнавчання до Великої Британії. А опісля – пекельна Донеччина.

Як згадують рідні, Дмитро з перших днів перебування на передовій проявив свою відвагу та рішучість. Коли його запитали, чи зможе він замінити більш досвідченого бійця (який потрапив до госпіталю) і вийти на завдання – солдат Кадькаленко без вагань погодився. Бо як у мирному житті, так і на війні Дмитро був надійним плечем для рідних, друзів, побратимів.

7 липня 2024 року під час ворожого артилерійського обстрілу на Донеччині життя нашого захисника обірвалося…

У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України...
Нехай душа загиблого знайде вічний спокій, а Господь прийме, де праведні спочивають!
Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину!