З глибоким сумом та біллю повідомляємо про загибель захисника України, вірного і відданого сина свого народу, людини високої честі та гідності – стріляця-снайпера механізованого відділення 45-річного старшого солдата Анатолія КУБРАКА.

Церемонія прощання з Героєм відбудеться 17 липня 2024 року о 10:00 на Книшовому меморіальному парковому комплексі. А опісля – поховання на Глибоцькому кладовищі у рідному селі Анатолія.
Громадо, всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!

Народився і зростав Анатолій Миколайович у селі Глибоке Бориспільського району. Випускник Глибоцької загальноосвітньої школи (нині - Глибоцький ліцей). Був надзвичайно доброю, привітною, спокійною, щирою та світлою людиною. Захоплювався кулінарією, любив готувати та пригощати друзів і знайомих власними стравами. Мав надзвичайно чуйне серце. Як згадує сестра Світлана - ніколи не міг пройти повз, коли зустрічав бездомних чи покинутих тваринок, завжди забирав їх і допомагав, чим міг. Вже будучи на службі, часто надсилав рідним фотографії з підопічними тваринками підрозділу, яких військові врятували.
Ще змалечку батько навчив Анатолія водити автомобіль і так сталося, що з цим заняттям він і пов’язав своє майбутнє життя. Працював водієм спочатку в КСП «Глибоке», Бориспільській філії АТ «Київоблгаз», а останні більш ніж десять років - у комунальному підприємстві «Мій дім - Бориспіль». За словами колег, був професіоналом своєї справи, спеціалістом «на всі руки», непересічною людиною, яка не просто багато вміла і знала, а й робила з натхненням та задоволенням.
Найбільшою цінністю і відрадою для Анатолія Миколайовича була його родина: троє синів, дружина, мама і сестра. Найменшому синочку Андрію лише 2 роки і 7 місяців. Як і кожен батько дуже хотів для своїх дітей спокійного і мирного життя у мирній та незалежній Україні. Саме тому так прагнув захищати Батьківщину і якнайскоріше вигнати ворога з рідної землі. Відтоді, як розпочалася війна, добровільно ходив до ТЦК і СП тричі. Два рази йому відмовляли, адже мав протипоказання для служби, на третій - призвали до лав ЗСУ. З травня 2023 року проходив службу у Чернігівській та Сумській областях. Згодом разом з підрозділом був переведений на східний напрямок у Донецьку область. Попри складну ситуацію на фронті, завжди намагався знайти хвилинку, аби передзвонити рідним, заспокоїти їх. Ніколи ні на що не скаржився. Навіть, коли було важко, знаходив у собі сили, аби підбадьорити, сказати слова, які додадуть віри у те, що все буде добре.

10 липня 2024 року старший солдат Анатолій КУБРАК загинув внаслідок штурмових дій противника у Покровському районі Донецької області.
Український народ втратив вірного захисника, який зі зброєю в руках захищав кожного з нас до останнього подиху, родина  ж втратила люблячого, турботливого і найріднішого сина, брата, чоловіка, батька… Ця втрата буде болючою раною для них на все життя.

Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким Анатолія  у цю тяжку хвилину, у скорботі схиляємо голови, вшановуючи світлу пам’ять мужнього воїна!
Ніколи не забуваймо, якою дорогою ціною Україна виборює свободу і незалежність! Цінуймо подвиг і відвагу тих, хто захищає наше майбутнє.
Вічна слава, шана і пам’ять Герою!