На жаль війна знову забрала в родини, у кожного українця світлу людину, патріота, відважного захисника рідної землі. Під час виконання бойового завдання з захисту недоторканості та територіальної цілісності України загинув головний сержант взводу розвідувальної роти 44-річний молодший сержант Роман КОВТУН.

Церемонія прощання з Героєм відбудеться 01 серпня 2024 року.

О 10:00 рух колони розпочнеться від Бориспільського моргу. Прощання розпочнется біля будинку, де проживав захисник, у селі Лебедин (вул. Козацька, 20) та продовжиться біля Кучаківського старостату (с. Кучаків, вул. Гетьмана Івана Сулими, 76). А опісля – поховання на Кучаківському кладовищі.

Громадо! Всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!

Народився і виріс Роман у селі Кучаків Бориспільського району в багатодітній родині. Там же закінчив школу і працював після здобуття освіти. За словами рідних, був «золотим» майстром: вмів робити каміни, груби, печі, дахи та інші складні будівельні та ремонтні роботи. Останні роки проживав з родиною в селі Лебедин, де мав власний дім. Там у дворі все дбайливо зроблено, облаштовано, вимощено його вмілими руками. Усі знайомі, сусіди знали і поважали Романа не лише як великого спеціаліста, а й як добродушного, чесного, щирого, чоловіка. Мама Надія Матвіївна згадує, що її син був надзвичайно харизматичним і світлим душею, через що його любили і поважали усі, хто знав.

Роман має дорослого сина Дмитра, а три місяці тому у них з коханою дружиною Мариною народилася довгоочікувана донечка - Варвара. Батько дуже хотів бути поряд з новонародженою дитиною, але, разом з тим, роздумував про те, в якій країні житимуть його нащадки в майбутньому та скільки ще триватиме ця кривава війна. Тож коли у лютому 2024 року на пошту прийшла повістка, без вагань зібрав речі та відправився захищати Батьківщину, свою родину. Проходив військове злагодження та навчання у Чернігівській області, а згодом у Великій Британії. Після повернення із-за кордону ще додатково пройшов підготовку за програмою підготовки командирів відділень для механізованих, мотопіхотних, гірсько-штурмових, десантно-штурмових, аеромобільних, повітряно-десантних підрозділів та підрозділів морської піхоти. З самого початку служби Роман прагнув потрапити саме у бойовий підрозділ до хлопців, які беруть безпосередню участь в бойових діях. Наприкінці весни приєднався до механізованого з’єднання і відправився на передову у Донецьку область. Роман був сміливим та безстрашним воїном, який в першу чергу завжди думав не про себе, а про тих, з ким пліч-о-пліч боровся з ворогом, йшов на завдання. Під час одного з таких важких боїв у місті з багатоповерховою забудовою врятував життя своєму двоюрідному брату та побратиму Андрію.

«Наші хлопці утримували три під’їзди будинку, а ворог вже пробрався до четвертого  і без упину атакував. У результаті бою виникла пожежа. Щоб врятуватися, наші бійці в районі другого поверху пробили стіну в сусідній під’їзд. А я тим часом утримував п’ятий поверх, аби не дати ворогу зайти з даху. Коли вже пожежа розгорілася, зрозумів, що нічого не бачу, нікого не чую. Витягнув гранату, адже не хотів потрапити в руки ворогу, і в цей момент почув голос Романа, який повернувся, щоб врятувати мене. Вже майже без свідомості він витягнув мене із пекельного полум'я під обстрілами ворога» - згадує брат Андрій.

24 липня 2024 року Роман Ковтун загинув поблизу населеного пункту Торецьк Бахмутського району. Загинув виконуючи бойове завдання, зі зброєю в руках, як Герой і захисник рідної землі. Загинув у боротьбі зі злом, захищаючи життя і свободу кожного з нас, хто є українцем.

На повернення Романа чекала велика родина: дружина, донька, син, мама, батько, брат і сестра. У тяжкий і скорботний час висловлюємо їм слова співчуття і підтримки. Цей душевний біль не вилікувати жодними ліками і словами. Але завдання майбутніх поколінь ніколи не забувати, завдяки кому маємо шанс на вільну, незалежну Батьківщину. Тож нехай світла пам’ять про захисника України, гідної, мужньої, прекрасної людини житиме вічно у наших серцях та майбутніх поколінь!
Вічна слава і шана Герою!