І ще довго кружляють над рідним домом, змахуючи потужними крилами.

Вони обіцяли повернутися, але через прокляту війну відтепер стали нашими янголами-охоронцями і будуть тримати над нами небо.
У бою за Україну, її свободу, цілісність і незалежність, залишаючись вірним військовій присязі, загинув наш відважний захисник, справжній патріот, солдат, кулеметник механізованого взводу механізованого батальйону 28-річний Богдан ІВАНИЧКО з Борисполя.

Церемонія прощання з Героєм відбудеться 17 вересня 2024 року о 10:00 на Книшовому меморіальному парковому комплексі. А опісля – поховання на Рогозівському кладовищі (м. Бориспіль).

Громадо! Всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!
Богдан Михайлович Іваничко народився у с. Карпатське Львівської області у багатодітній родині, де у любові та злагоді зростали троє дітей: двоє братиків і сестричка. Богдан був наймолодшим.
Згодом родина переїхала на Полтавщину, де Богдан і здобув повну середню освіту – у місцевій школі села Сасинівка Пирятинського району. За час навчання хлопець був старанним, дисциплінованим, наполегливим та здібним учнем, отримував високі оцінки. Став прикладом для інших учнів, тому був обраний президентом школи.
Після закінчення школи вступив до професійно-технічного навчального закладу у м. Лубни, де не лише успішно опанував професію столяра, а й зустрів майбутню дружину, яка стала не просто справжнім коханням всього життя, а надійною опорою та підтримкою.
Коли Богдан був ще маленьким помер батько, згодом відійшла у небуття мама… Рано втративши батьків, власна родина для Богдана стала для нього найбільшою цінністю, а двоє маленьких донечок – неосяжним Всесвітом. А ще – рідні брат та сестра, з якими жили дружньо, підтримували один одного, часто збиралися разом на свята.
У 2016 році наш Герой разом з дружиною переїхав до Борисполя, де почали будувати нове життя. Місто тепло прийняло родину, тому мріяли, що саме тут придбають власний будинок. Навіть вже почали пошуки, але не встигли. Всі мрії та плани на майбутнє нещадно обірвала кривава війна, яку розпочала росія проти України…
Відповідальний, чесний, відкритий, з загостреним почуттям справедливості, вимогливий до себе та навколишніх, і водночас – веселий і з позитивним поглядом на життя. Богдан ніколи і нікому не відмовляв у допомозі та був справжнім надійним другом. У вільний час захоплювався автомобілями та все, що з ними пов’язано – знав не лише, як відремонтувати, але з легкістю вивчав всі технічні характеристики нових моделей.
На початку професійного шляху спробував себе у столярній справі, та любов до автомобілів перемогла: спочатку працював водієм на місцевому будівельному підприємстві, а восени 2023 року став далекобійником.

Через проблеми зі здоров’ям Богдан не проходив строкову військову службу і мав статус «обмежено придатний». Коли ж розпочалося повномасштабне вторгнення росії на територію вільної, мирної, незалежної України захисник відразу сказав рідним, що ховатися не буде і якщо прийде повістка – піде до військкомату.
У травні 2024 року, перебуваючи на маленькій батьківщині – Полтавщині, як свідомий громадянин і військовозобов’язаний звернувся до місцевого військкомату, аби оновити дані. За декілька днів надійшов виклик пройти військово-лікарську комісію, а згодом і повістка долучитися до Збройних Сил України.
Після проходження навчання та бойового злагодження разом з побратимами відправився на передову – на Запорізький напрямок. Під час виконання одного з бойових завдань Богдан отримав поранення. І після недовготривалого лікування у місцевому медичному пункті повернувся на позиції.
І вже за декілька днів, 11 вересня 2024 року, під час виконання бойового завдання у Запорізькій області життя нашого захисника обірвалося…

У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України...
Нехай душа загиблого знайде вічний спокій, а Господь прийме, де праведні спочивають!

Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину!