У бою за Україну, її свободу, цілісність і незалежність, залишаючись вірним військовій присязі, загинув наш відважний захисник, справжній патріот, молодший лейтенант, командир аеромобільного взводу аеромобільної роти аеромобільного батальйону 39-річний Вадим КАЛЕШУК.

Церемонія прощання з Героєм відбудеться 29 жовтня 2024 року о 10:00 на Книшовому меморіальному парковому комплексі.
А опісля –  поховання на Рогозівському кладовищі (м. Бориспіль)
Громадо! Всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!

Вадим Павлович Калешук народився 18 березня 1985 року на Сумщині у с. Постольне. Після закінчення місцевої загальноосвітньої школи вступив до Сумського національного аграрного університету, де опанував спеціальність юрист та облік і аудит.
Впродовж тривалого часу жив та працював у місті Бровари, де і познайомився з дружиною. А у 2023 році здійснилась їхня спільна мрія – придбали власну квартиру у Борисполі, де так і не встигли нажитися разом… «Було щастя, але так мало…» – розповідає згорьована дружина.
Добрий, життєрадісний, надійний, з неймовірним почуттям гумору Вадим мав дуже багато друзів та хороших знайомих, полюбляв читати і насолоджуватися природою. Вів здоровий спосіб життя і захоплювався моржуванням.
А ще Вадимові подобалося вивчати іноземні мови, які, як згадують рідні, йому легко давалися. Самостійно опанував грецьку мову, планував розпочати вивчати французьку.
У все, що б не починав робити наш Герой, він вкладав всього себе і ніколи не залишав розпочате, прагнучи досягти бажаного. Зокрема, захоплюючись у вільний час ландшафтним дизайном, не лише допомагав іншим, але і сам успішно вирощував селекційні сорти дерев.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії на територію України, Вадим добровільно пішов до військкомату, але йому відмовили. Тож, як і кожен свідомий громадянин, продовжував працювати та донатити на Збройні Сили України.
Активно волонтерив, зокрема часто відправляв хлопцям на передову трав’яні чаї, лікувальні мазі. Недарма він отримав позивний «Знахар», коли і сам у березні 2024 року приєднався до лав захисників України.
11 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання на Луганщині життя нашого Героя обірвалося…

У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України...
Нехай душа загиблого знайде вічний спокій, а Господь прийме, де праведні спочивають!
Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину!