Церемонія прощання з Героєм відбудеться 20 січня 2025 року об 11:00 у Свято-Миколаївському храмі.
А опісля – поховання на Алеї Героїв Рогозівського кладовища (м. Бориспіль).
Громадо! Всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!
Сергій Дмитрович Попко народився 01 квітня 2001 року у селі Великий Говилів Тернопільської області. Після закінчення місцевої загальноосвітньої школи вступив до Хоростківського сільськогосподарського ліцею, де здобув профільну освіту.
Веселий, комунікабельний, щирий, доброзичливий, відповідальний – таким назавжди запам’ятають Сергія ті, хто знав його особисто.
«Сергій був справжнім прикладом спокою і сили. Він мав спокійний і позитивний характер – з тих людей, які ніколи не заподіють шкоди. Водночас він був сильним духом, людиною, яка ніколи не здається і здатна підтримати інших у найважчі моменти. Його доброта та спокійна впевненість робили його душею компанії, до якої тягнуться всі, щоб розділити радість, поговорити чи просто побути поруч. Його тепла усмішка та вміння згуртувати навколо себе людей залишили глибокий слід у серцях тих, хто його знав…», – ділиться спогадами друг дитинства з рідного села.
У 2019 році Сергій переїхав до Борисполя, де працював будівельником. У вільний від роботи час полюбляв їздити на риболовлю та захоплювався автомобілями.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії на територію вільної, незалежної України Сергій, попри свій юний вік, довго не роздумував та у березні 2022 року добровільно прийшов до військкомату та приєднався до лав Збройних Сил України.
Спочатку проходив військову службу у військовій частині, а у листопаді 2024 року вирушив на пекельну Донеччину, допомагати нашим захисникам виганяти російських окупантів з української землі.
«Сергій був надзвичайно світлою, позитивною та доброзичливою людиною. Незважаючи на молодий вік, був відповідальним! Мав золоті руки, завжди допомагав. Весела, добра людина з величезною чуйною душею. Наш друг, побратим залишиться в наших серцях, як відданий захисник і чудова, щира людина. Вічна пам'ять Сергію, справжньому Герою!» – відгукуються побратими.
Рідні згадують, що Сергій щодня намагався вийти на зв’язок, якщо не був на бойовому завданні. А якщо мав виходити на позиції – завжди попереджав про свою відсутність на певний час, аби не хвилювалися.
11 січня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині життя нашого Героя обірвалося...
У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України...
Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину!
