У бою за Україну, її свободу, цілісність і незалежність, залишаючись вірним військовій присязі, на Донеччині загинув наш земляк, відважний захисник, справжній патріот, випускник Іванківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів (нині Іванківський ліцей), молодший сержант, стрілець-номер обслуги механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону 46-річний Ігор КОВАЛЬСЬКИЙ з села Іванків.

Прощання з Героєм відбудеться 4 лютого 2025 року у селі Іванків.
О 10:15 рух колони розпочнеться від Бориспільського моргу.
Церемонія прощання та відспівування відбудеться біля каплиці, а опісля – поховання на місцевому кладовищі.
Громадо! Траурний кортеж з тілом загиблого Героя востаннє проїде вулицями рідного села. Тож вийдіть та всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!

Ігор Олександрович Ковальський народився 14 лютого 1978 року у селі Іванків Бориспільського району Київської області.  
Після закінчення Іванківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів (нині Іванківський ліцей) продовжив навчання у професійно-технічному навчальному закладі. Згодом пройшов строкову військову службу у лавах Національної гвардії України. До повномасштабного вторгнення росії на територію незалежної, мирної України працював начальником зміни на місцевому підприємстві ДСК Україна.
Добрий, відповідальний, працьовитий, цілеспрямований, любив у всьому порядок. «Найкращий у світі чоловік та батько», – розповідають згорьовані рідні. Був гідним прикладом для своїх трьох дітей: двох синів та донечки.
А ще Ігор був справжнім господарем – все робив своїми руками, майстерно працював з деревом. «У його руках все горіло». Навіки берегтиме пам'ять і сімейний будинок, побудований Ігорем... У вільний від роботи час полюбляв їздити на риболовлю та «тихе полювання» – збирати гриби.
Коли у жовтні 2023 року прийшов час стати на захист рідної землі без вагань пішов до військкомату та приєднався до лав ЗСУ.  Після проходження військової підготовки в Україні був відправлений на навчання до Великої Британії. Коли ж повернувся, то разом з побратимами поїхав на Запорізький напрямок.
Під час виконання одного з бойових завдань був поранений та отримав контузію. Та навіть це не зупинило нашого Героя. Після проходження лікування у госпіталі лише на трохи заїхав додому побачити новонароджену внучку, а потім відправився до своїх побратимів, які вже обороняли Донеччину.
Командир дуже позитивно відгукується про молодшого сержанта Ковальського – «він був дуже толковий».
Ігор завжди намагався вийти на зв'язок з рідними, завчасно попереджав про вихід на позиції. Ввечері 27 січня зателефонував родині, а зранку того трагічного дня, 28 січня, ще і надіслав фотографію, яка стала його останнім прижиттєвим повідомленням...
28 січня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині життя нашого Героя обірвалося...
«Хлопців повиводив, а сам загинув...» – так пояснили рідним побратими...

У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України...
Нехай душа загиблого знайде вічний спокій, а Господь прийме, де праведні спочивають! Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину!