Поспілкувався з волонтерами, які з перших днів війни взяти на себе зобов’язання допомагати фронту й незважаючи на труднощі працюють і сьогодні. Дякуємо! Чув про проблеми в галузі культури. Є над чим працювати.

Також ознайомилися з спортивним життям Іванкова, яке, без перебільшення, не просто активне, а й перспективне – місцева молодь не просто хоче займатися спортом, а й бере активну участь у поліпшенні умов в рідному селі. За такою молоддю майбутнє!

Та чи не найважливішою подією цього дня стало відкриття Алеї Героїв у самому серці села, де іванківці гідно зустрічають своїх земляків-захисників, які повернулися до рідного дому на щиті… А опісля поспілкувалися з родинами загиблих Героїв, які поділилися наболілим та змогли отримати відповіді на запитання.

20 синьо-жовтих прапорів замайоріло у центрі Іванкова.
20 загиблих земляків-захисників тепер споглядають на рідне село.
Молоді та амбіційні. Мужні та незламні. Наші Герої!
Вони продовжуватимуть жити у нашій пам’яті, в серцях найрідніших, та вже ніколи ж не переступлять поріг рідного дому, де їх так люблять…
Страшна ціна нашого сьогодення…
Вічна пам’ять та слава Героям України, її гідним синам та донькам!