Ще один наш ЗЕМЛЯК-ГЕРОЙ, який відважно став на захист України та її незалежності і цілісності, вже більше ніколи не переступить поріг рідного дому…
У бою за Україну, її свободу, цілісність і незалежність, залишаючись вірним військовій присязі, на Донеччині загинув наш земляк, відважний захисник, справжній патріот, випускник Іванківської загальноосвітньої школи (нині Іванківський ліцей), ветеран війни, учасник бойових дій в зоні АТО/ООС (2014-2020 рр.), старший сержант, сержант із матеріального забезпечення самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону 35-річний Андрій БОЙЧУК.

Церемонія прощання з Героєм відбудеться 18 липня 2025 року о 10:00 на Книшовому меморіальному парковому комплексі. А опісля – поховання на Алеї Героїв Рогозівського кладовища (м. Бориспіль).
Громадо! Всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!

Андрій Васильович Бойчук народився 30 березня 1990 року у м. Бориспіль Київської області у багатодітній родині, де у любові та злагоді зростали троє дітей. Андрій був наймолодшим.
 Після закінчення Іванківської загальноосвітньої школи (нині Іванківський ліцей) прийняв свідоме рішення пов’язати своє професійне життя з військовою службою і вступив до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.
Після вторгнення росії у 2014-ому році Герой пішов добровольцем захищати нашу державу. А повернувшись звідти у 2020 році  – активно займався своєю улюбленою справою: власноруч виготовляв меблі. Мріяв створити власну справу, але всі плани та мрії нещадно обірвала повномасштабна війна.
Незважаючи на стан здоров’я (був двічі поранений під час бойових дій в зоні АТО/ООС), Андрій без сумнівів і вагань у січні 2023 року приєднався до лав захисників України. Адже він розумів, що його бойовий досвід як ніколи потрібен там, на пекельних землях України, за кожен сантиметр якої щохвилини точаться жорстокі бої… Харківський, Сумський, Донецький – напрямки, де стояв на захисті своєї країни.
Андрій був по життю воїном! Добре знав особливості різноманітної зброї, був надійним побратимом. Навіть отримавши поранення відмовився від реабілітації, аби якнайшвидше повернутися до своїх хлопців на передову, бо ж знав, що вони теж потребують допомоги і відпочинку.
Добрий, чуйний, світлий, веселий, чемний, відповідальний, цілеспрямований, охайний, завжди приходив на допомогу. Мав дуже багато друзів, особливо побратимів, з якими він завжди підтримував зв’язок та допомагав. У вільний від роботи час полюбляв ходити на риболовлю та збирати гриби.
А ще був надзвичайно турботливим. Перед виходом на позиції Андрій завжди писав повідомлення чи дзвонив, щоб рідні не хвилювалися, адже ж впродовж тривалого часу могло б не бути зв’язку… Але на останнє смс-повідомлення наш захисник так і не відповів…
Рідні до останнього не вірили, але, на жаль, дива не сталося…

13 липня 2025 року під час виконання бойового завдання з захисту територіальної цілісності України на Донеччині життя нашого Героя обірвалося…

У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України...  Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину!