Вони обіцяли повернутися, але через прокляту війну відтепер стали нашими янголами-охоронцями і будуть тримати над нами небо.
У бою за Україну, її свободу, цілісність і незалежність, залишаючись вірним військовій присязі загинув наш земляк, відважний захисник, справжній патріот, випускник Бориспільської загальноосвітньої школи №7 (нині Бориспільський ліцей «Альта»), лейтенант, старший офіцер батареї самохідного артилерійського взводу самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону, боєць 67-ої окремої механізованої бригади 37-річний Анатолій ЖЕЛЕВСЬКИЙ.

Церемонія прощання з Героєм відбудеться 18 липня 2025 року о 10:00 на Книшовому меморіальному парковому комплексі. А опісля – поховання на Алеї Героїв Рогозівського кладовища (м. Бориспіль).
Громадо! Всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!

Анатолій Васильович Желевський народився 13 серпня 1987 року у селі Мала Стариця Бориспільського району Київської області.
Після закінчення Бориспільської загальноосвітньої школи №7 (нині Бориспільський ліцей «Альта») пройшов строкову військову службу. Згодом під час роботи на ДП  «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» продовжив навчання у Міжрегіональній Академії управління персоналом (МАУП).
Чесний, добрий, доброзичливий, щирий, турботливий. Мав багато друзів, був «душею компанії», а посмішка ніколи не сходила з його обличчя. «Він був справжнім!», - діляться спогадами рідні. Мав золоті руки і неабиякий хист до будівельної справи, яку самостійно опанував та дуже полюбляв. Намагався знайти вільний час і для інших захоплень: риболовля та «тихе полювання».
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії на територію вільної, незалежної України, Анатолій без вагань пішов до військкомату та у лютому 2022 року приєднався до лав Збройних Сил України.
Анатолій був надійним та дуже відповідальним. Під час виконання одного з бойових завдань проявив ініціативу й вивів побратимів з позицій, які вже активно обстрілювалися ворогом. І завдяки йому всі вийшли живими. «Моя душа перед Господом Богом чиста!» - казав Анатолій.
Постійно прагнув до самовдосконалення, тому під час служби навчався у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
«Його відвагою та мужністю можна надихатися. Толя — приклад справжнього чоловіка», – діляться спогадами друзі.
Завжди і у всьому бачив позитив. Навіть перебуваючи у тому пеклі, на передовій, після побачених страшних подій ніколи не опускав руки та не жалівся. «Я ще повоюю!...» - говорив Анатолій близьким.

13 липня 2025 року під час виконання бойового завдання у Дніпропетровській області життя нашого Героя обірвалося…

У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України...  Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину!