У бою за Україну, її свободу, цілісність і незалежність, залишаючись вірним військовій присязі загинув наш земляк, відважний захисник, справжній патріот, учень Бориспільської загальноосвітньої школи №8 (нині Бориспільський ліцей «ОСНОВА»), головний сержант взводу логістично-евакуаційних безпілотних систем роти безпілотних наземних систем 36-річний Максим КОРКУШКО.

Церемонія прощання з Героєм відбудеться 23 липня 2025 року о 10:00 у Свято-Миколаївському храмі. А опісля – поховання на кладовищі с. Старе Бориспільського району.
Громадо! Всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!

Максим Миколайович Коркушко народився 29 квітня 1989 року у м. Овруч Житомирської області. У мальовничому селі Черепин пройшло дитинство нашого Героя і там він вперше переступив поріг школи.
У 2000-х роках разом з мамою переїхав до Борисполя та пішов навчатися до Бориспільської загальноосвітньої школи №8 (нині Бориспільський ліцей «ОСНОВА»). Втім через декілька років довелося покинути школу та разом з мамою повернутися на Житомирщину, де і отримав повну середню загальну освіту.
Та Бориспіль гостинно прийняв у свої обійми Максима-студента, який жив у нашому місті впродовж навчання у столичному вищому навчальному закладі і залишився назавжди. Бо ж тут знайшов роботу, яка йому неймовірно подобалась, і почав створювати свою родину, у якій лише минулого року народилась маленька зірочка – донечка Мар’яна.
Добрий, чесний, товариський, відповідальний Максим завжди вірив у людей, до останнього продумував їхні вчинки і хотів вірити, що всі ставляться до нього так, як і він до них, намагався всім догодити. Він мав велике добре серце, сповнене любові до навколишнього світу і людей, які його оточували.
До повномасштабного вторгнення працював у ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» диспетчером  з координації названого обслуговування та завантаження повітряного судна підрозділу наземного обслуговування ТОВ «Авіакомпанія Скайап». Дружина згадує, що Максим просто обожнював свою роботу і ходив на неї з радістю: чудовий колектив, а найбільше захоплювали його літаки. Навіть під час пандемії коронавірусу не боявся літати до Китаю, аби тільки побути у небі.  Обіцяв і дружині, що будуть літати родиною щороку, але всі плани обірвала повномасштабна війна…
Втрата улюбленої роботи важко далася Максиму, але він ніколи не опускав руки, бо ж знав, що тепер він несе відповідальність за свою родину і ніколи не цурався будь-якої роботи.
Коли ж у травні 2024 році йому вручили повістку, пішов до Бориспільського РТЦК та СП та приєднався до лав Збройних Сил України.

15 липня 2025 року під час виконання бойового завдання у Запорізькій області життя нашого захисника обірвалося…

У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України...  
Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину!