Церемонія прощання з Героєм відбудеться завтра, 19 серпня 2025 року, о 10:00 у Свято-Миколаївському храмі. А опісля – поховання на Алеї Героїв Рогозівського кладовища (м. Бориспіль).
Громадо! Всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!

Олексій Анатолійович Зелюкін народився 29 березня 1978 року у селі Кучерівка Сумської області у багатодітній родині.
Після закінчення місцевої загальноосвітньої школи розпочав свою трудову діяльність. Змолоду був дуже працьовитим та відповідальним, тож роботи не боявся і впродовж тривалого часу працював у рідному селі.
Згодом, надихнувшись прикладом старшого брата, який пов'язав своє життя з військовою справою,  Олексій прийняв рішення переїхати до Борисполя та підписав контракт.
Саме у Борисполі зустрів кохання всього свого життя, яка згодом стала його дружиною та мамою їхнього синочка.  

Добрий, чуйний, турботливий, товариський, завжди усміхнений Олексій був справжні сім'янином: з теплом відгукувався про родину, де народився, та робив все можливе, щоб була щасливою його власна родина.
Мав золоті руки. Власноруч будував будинок та облаштовував подвір'я. А ще мав неабияке захоплення виноградництвом - з любов'ю і турботою вирощував кожен паросток. У вільний від роботи час полюбляв збирати гриби, їздити на риболовлю.
Дружина згадує, що між ними був надзвичайний зв'язок - розуміли один одного без слів: "Якби мене запитали, чи вийшла б я ще заміж за нього, то двадцять разів відповіла, що так!".

У 2014 році Олексій разом побратимами був учасником бойових дій в зоні АТО/ООС, виганяв російських окупантів на Краматорському напрямку.

Коли закінчився контракт, Олексій прийняв рішення поїхати на роботу до Польщі, де і застав його початок повномасштабного вторгнення росії на територію України.
Як справжній патріот своєї країни та турботливий чоловік, вже 2 березня 2022 року повернуся з-за кордону. Хотів приєднатися до своїх побратимів, але оскільки у військовій частині не було вже вільних місць, то довелося почекати. Лише у січні 2023 року знову став військовослужбовцем.

На початку 2025 року Олексій пройшов навчання і вже 2 квітня 2025 року разом з побратимами вирушив на передову - виганяти російських окупантів з рідної серцю Сумщини, де він народився та промайнули роки щасливого дитинства і мрійливої юності.

02 серпня 2025 року на Сумщині життя нашого Героя обірвалося від отриманих травм, несумісних з життям... Не землі, де народився і за яку боровся до останнього подиху...

У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України...  
Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину!