Олексій Бочкарьов – підполковник, командир вертолітної ескадрильї військової частини А 2215 Збройних Сил України. Від початку повномасштабного вторгнення противника на територію України у якості екіпажу вертольоту Мі-8 в складі групи вертольотів спільно з Силами Оборони, здійснив 275 бойових вильотів. Екіпаж під його командуванням знищив чимало живої сили противника, броньованої та спеціальної техніки, командних пунктів, мінометних розрахунків та складів з боєприпасами окупантів, логістичних складів з паливно-мастильними матеріалами. Є повним кавалером ордену «За мужність».
Олександр Коваленко – майор, начальник повітряно-вогневої і тактичної підготовки частини А 2215 Збройних Сил України. Як командир екіпажу вертольоту був направлений у зону бойових дій: у Харківській області – здійснив 36 бойових вильотів, а в Донецькій області –51 бойовий виліт, чим посилили наступальні можливості підрозділів Сухопутних військ Збройних Сил України. Є повним кавалером ордену «За мужність».
Іван Панасюк – лейтенант, начальник групи зв’язку – помічник начальника штабу 501 окремого батальйону морської піхоти 36 бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського Збройних Сил України. Іван разом з побратимами брав участь в обороні Маріуполя, де виконував свої службові обов’язки в умовах інтенсивних бойових дій. У квітні 2022 року під час виконання чергової бойової операції потрапив у полон. Після нелюдських випробувань був звільнений з полону у квітні 2025 року. Наразі проходить реабілітацію та адаптується до мирного життя.
Іван Черненко – солдат полку «Азов». У 2020-2021 роках брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії росії у Донецькій та Луганських областях. З перших днів повномасштабного вторгнення росії на територію України разом з побратимами тримав оборону «Азовсталі», звідки у травні 2022 року вийшов у полон. Був засуджений до 18 років у колонії суворого режиму і при цьому Іван вірив, що батьківщина не забуває про нього і таких, як він. Лише нещодавно його вдалося обміняти та повернути в Україну.
Юрій Саган – військовослужбовець Національної гвардії України. Доброволець, пішов захищати Україну у березні 2023 року. Його характер і сила духу не дозволили спостерігати, як ворог знищує Україну. Він діє, як справжній воїн, його відвага – справжній приклад для нас.
Андрій Лисяков – сержант, 152 окремої механізованої бригади військової частини 4948 Сухопутних військ Збройних Сил України. Долучився до Сил оборони у 2024 році. Разом з побратимами мужньо боронив Україну на Покровському напрямку, даючи ворогові гідну відсіч. Хоч і отримав там важке поранення, його дух не зламати.
Андрій Лисенко – молодший сержант оперативно-тактичного з’єднання 1-го корпусу Національної гвардії України «Азов» військової частини 3057. Він хоробро захищає свій рідний край, з честю виконує обов’язок військового, демонструючи стійкість та готовність долати будь-які виклики, щоб ми жили в мирі.
Ірина Маришкіна – громадська діячка, співкоординаторка родин 114 ОБР ТРО при Об’єднанні родин зниклих безвісти, полонених та загиблих захисників Територіальної оборони міст України, членкиня громадської організації «Жінки Роду», дружина зниклого безвісти захисника України. Її громадська діяльність охоплює: організацію підтримки для родин, адвокаційну роботу з представлення інтересів родин на державному та міжнародному рівнях, співорганізацію всеукраїнських акцій, активне висвітлення проблематики зниклих безвісти та полонених захисників в інформаційному просторі.
Дмитро Борисюк – лікар-хірург відділення загальної хірургії Комунального некомерційного підприємства «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування». З початку повномасштабного вторгнення росії на територію України надає медичну допомогу населенню та пораненим військовослужбовцям, оперативно вирішує безпекові питання, проявляє високий професіоналізм та відданість лікарській присязі. Виконав понад 300 оперативних втручань та 300 ендоскопічних діагностичних процедур, у тому числі високої складності. Активно займається волонтерською діяльності у медичній сфері.
Олександр Напень – волонтер. З 2022 року займається активною волонтерською діяльністю, бере участь у гуманітарних поїздках на прифронтові та деокуповані території. Веде активне громадське життя, бере участь у соціально важливих проєктах, волонтерських ініціативах і благодійних заходах.