З невимовним болем і сумом повідомляємо, що у бою за Україну, її свободу, цілісність і незалежність, залишаючись вірним військовій присязі, на Донеччині загинув наш відважний захисник, справжній патріот, випускник Бориспільської загальноосвітньої школи №7 (нині Бориспільський ліцей «Альта») та ДПТНЗ «Бориспільський професійний ліцей», солдат, розвідник зенітного артилерійського відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки 7 батальйону територіальної оборони 45-річний Роман КОРНІЯКА
 
Церемонія прощання з Героєм відбудеться 25 листопада 2025 року о 10:00 у Свято-Миколаївському храмі. А опісля – поховання на Алеї Героїв Рогозівського кладовища (м. Бориспіль).
Громадо! Всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!

Роман Валентинович Корніяка народився 23 грудня 1978 року у м. Бориспіль. Після закінчення Бориспільської загальноосвітньої школи №7 (нині Бориспільський ліцей «Альта») здобув професійно-технічну освіту у ДПТНЗ «Бориспільський професійний ліцей», пройшов строкову військову службу.
Добрий, щирий, товариський, завжди усміхнений з позитивним поглядом на життя та великим добрим серцем. А ще надзвичайний непосида – йому треба було бути скрізь, допомогти усім, нікого не обділити увагою. Саме таким назавжди запам’ятають Романа рідні, близькі, однокласники, колеги, побратими й друзі, яких у нього було дуже багато. Протягом всього життя зберіг своє захоплення автомобілями.
А ще він був справжньою опорою та підтримкою для своєї родини, заспокоював, вмів знайти вихід з будь-якої ситуації, аби допомогти найріднішим. Турботливий син, люблячий чоловік та відповідальний тато.
«Роман був життєлюбом і «горів життям». Спогади про нього тільки з теплом у серці і з посмішкою на обличчі. А спільних спогадів дуже багато, та, на жаль, тепер залишилися тільки вони…», - розповідає двоюрідний брат нашого захисника.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення наш Герой у перший ж день пішов до військкомату у Борисполі. Та коли йому відмовили, що треба почекати, не зупинився – щодня оббивав пороги, аж поки у березні 2022 року не став на захист України. «Хто, як не я?», – пояснював рідним.
Спочатку важкі бої на Харківщині, а згодом, після короткотривалої ротації, разом з побратимами вирушив на пекельні землі Донеччини.

5 травня 2024 року, потрапивши під ураження ворожого FPV-дрона на Донеччині, життя нашого захисника обірвалося…
Спочатку такий страшний статус «зниклий безвісти», а сьогодні наш Герой повернувся до рідного міста… На щиті…

У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України...
Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину!