З невимовним болем і сумом повідомляємо, що у бою за Україну, її свободу, цілісність і незалежність, залишаючись вірним військовій присязі, на Харківщині загинув наш відважний захисник, справжній патріот, випускник Бориспільської загальноосвітньої школи №4 (нині Бориспільський ліцей «Перспектива» імені Володимира Мономаха), молодший сержант, командир відділення зв’язку взводу зв’язку  механізованого батальйону 49-річний Віталій КОТИК.
 
Церемонія прощання з Героєм відбудеться 3 грудня 2025 року о 10:00 у Свято-Миколаївському храмі. А опісля – поховання на Алеї Героїв Рогозівського кладовища (м. Бориспіль).
Громадо! Всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!

Віталій Миколайович Котик народився 09 травня 1976 року у м. Бориспіль.
Після закінчення Бориспільської загальноосвітньої школи №4 (нині Бориспільський ліцей «Перспектива» імені Володимира Мономаха) вирішив отримати професійно-технічну освіти у Київському фаховому коледжі електронних приладів. Згодом пройшов строкову військову службу та розпочав трудову діяльність.
Добрий, щирий, чуйний, гіпервідповідальний, товариський, з чудовим почуттям гумору, допитливий, вмів підтримати розмову на будь-яку тему, адже знав багато цікавих історій. Був надзвичайно уважний до чужих проблем, завжди прагнув всім допомогти.
А ще – безмежно любив тварин. Навіть вже будучи на передовій знайшов хворого котика, якого протягом довгого часу лікував там, а потім привіз додому. «Слів не вистачить, аби описати, яким він був хорошим…», – розповідає згорьована сестра.
Був різностороннім і у своїх захопленнях: колекціонував монети та поштові марки, мав золоті руки. Але найбільше його захоплювало стендове моделювання, якому він присвятив багато років свого часу: займався у Бориспільському центрі технічної творчості «Еврика», був членом клубу «IPMS Boryspil (UA)». У 2019 році здобув почесне «срібло» на конкурсі-виставці у Німеччині в номінації «Бюсти/фігури».

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії на територію вільної, незалежної України Віталій на початку березня 2022 року добровільно пішов до військкомату та приєднався до лав Збройних Сил України.
Страшні бої за кожен клаптик рідної землі… Крок за кроком виганяли рашистську нечисть… У вересні 2023 року за зразкову службу нагороджений медаллю «За оборону рідної держави – Харків».
Кожного дня був на зв’язку з родиною, аби вони не хвилювалися. Дружина назавжди запам’ятала таке тепле повідомлення: «Доброго ранку! Буду трохи не в мережі. Робота…», яке стало останнім…

26 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання на Харківщині життя нашого Героя обірвалося…

У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України...
Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину!