Олександр - штурман 39-ї бригади тактичної авіації, загинув під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку.
Йому було лише 30 років.
За роки служби він здійснив понад 200 бойових вильотів. У небі проявив себе як високопрофесійний льотчик, який ефективно вражав повітряні цілі та прикривав дії побратимів.
Олександр був нагороджений орденом Богдана Хмельницького, відзнакою Президента України “За оборону України”, а також нагрудними знаками “За знищення ворожої бронетехніки” та “За знищення ворожої авіаційної техніки”.
У 39-й бригаді військовослужбовця характеризують як відповідального, відданого службі військовослужбовця, який завжди виконував поставлені завдання з максимальною точністю та самовідданістю.
У нього залишилася дружина.
Він був єдиним сином у батьків.
Присвоєння Олександру Боровику найвищої державної нагороди — це визнання його мужності, професіоналізму та внеску в оборону України.
Вічна пам’ять Герою України...

Командування Повітряних Сил ЗСУ

До слова.
Олександр Миколайович Боровик народився 19 квітня 1995 року в селі Кононівка, що на Черкащині. Згодом родина переїхала до Борисполя, де він вперше переступив поріг Бориспільської загальноосвітньої школи №5 (нині Бориспільський ліцей імені Костянтина Могилка).
У 2012 році, вступив до Харківського Національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, після закінчення якого був направлений до 39-ї бригади тактичної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України.
Службу ніс гідно, став прикладом професіоналізму, відваги та відданості українському народу. За особливі заслуги у захисті державного суверенітету, територіальної цілісності, у зміцненні обороноздатності та безпеки України був неодноразово відзначений. Відтак, Олександр Боровик – повний кавалер ордена Богдана Хмельницького.
11 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання на літаку Су-27 на Запорізькому напрямку Олександр Боровик загинув… Похований у рідному селі Кононівка, що на Черкащині.