З невимовним болем і сумом повідомляємо, що у бою за Україну, її свободу, цілісність і незалежність, залишаючись вірним військовій присязі, загинув наш відважний захисник, справжній патріот, молодший сержант, командир зенітного артилерійського відділення взводу охорони 34-річний Іван ГУНІЧ  з села Любарці.
 
Церемонія прощання з Героєм відбудеться 9 грудня 2025 року о 13:00 на території Храму Архистратига Михаїла с. Любарці. А опісля – поховання на сільському кладовищі по вулиці Зоряна..
Громадо! Всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!

Іван Миколайович Гуніч народився 18 травня 1990 року у с. Недра Баришівського (нині Броварського) району Київської області.
Після закінчення 9-го класу загальноосвітньої школи у с. Бабинці Бородянського району Київської області переїхав до Борисполя, де продовжив навчання у вечірній школі. У 17 років створив свою сім’ю, де народилися двоє синів.
Коли розпочалися бойові дії на сході нашої країни у 2014 році Іван допомагав військовим, які були на передовій. Згодом з родиною прийняли рішення переїхати до с. Любарці і вже у березні 2017 року підписав контракт та став на захист України, бо не міг залишатися осторонь. «Як я буду дивитися в очі своїм дітям, коли вони запитають мене, де я був, коли була війна?» – пояснював своє рішення близьким.
Після проходження навчання вже у червні 2017 року вирушив на передову, протистояв ворогу у Донецькій та Луганській областях. Сумлінно виконував військовий обов’язок і через два роки став командиром 3 відділення кулеметного взводу роти вогневої підтримки.
Після завершення контракту повернувся до родини, з якою найбільше полюбляв проводити вільний час, особливо разом їздити на риболовлю.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення Іван добровільно поїхав до військкомату і його відправили до сільської територіально оборони, де він відразу почав облаштовувати блокпости та навчав місцевих чоловіків щодо поводження зі зброєю.
Але не зупинявся та чи не щодня продовжував їздити до військкомату, адже він розумів, що його досвід необхідний на передовій. І вже наприкінці березня 2022 року  відправили до бригади ППО, у складі якої оберігав небо над рідною Бориспільщиною. 
У травні 2024 року був переведений до танкової бригади, у складі якої вирушив спочатку на Харківщину, а згодом – в Курську область рф, де 18 жовтня 2024 року обірвався будь-який зв’язок з нашим Героєм.
Страшний статус «зниклий безвісти», болюче очікування і сьогодні захисник повернувся до рідного села… на щиті…

У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України...
Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину!