Церемонія прощання з Героєм відбудеться 23 грудня 2025 року о 10:00 у Свято-Миколаївському храмі. А опісля – поховання на Алеї Героїв Рогозівського кладовища (м. Бориспіль).
Громадо! Всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!
Олександр Вікторович Кишеня народився 6 вересня 1977 року у селі Глибоке Бориспільського району Київської області. Після закінчення Глибоцької загальноосвітньої школи (нині Глибоцький ліцей) розпочав свою трудову діяльність. Працював водієм - відповідально, самовіддано, постійно навчався новому та з захопленням переймав досвід у колег.
Добрий, товариський, життєрадісний, турботливий, завзятий та рішучий – таким назавжди запам’ятають Олександра рідні, друзі, колеги, знайомі.
У шкільні роки мав хороші організаторські здібності, у класі відповідав за культурно-масову роботу: брав активну участь у різноманітних класних і шкільних конкурсах, спортивних змаганнях. Втім і до навчання ставився старанно та відповідально, легко засвоював точні предмети, особливо математику і фізику. Захоплювався фотографією, полюбляв туристичні подорожі.
«Людина-запальничка», «людина-позитив» – з ніжністю діляться спогадами про нашого Героя його друзі. У компанії Олександр був ініціатором та учасником багатьох веселих пригод, завжди з посмішкою, вмів усім підняти настрій добрим словом та влучним жартом. У вільний від роботи час полюбляв їздити на риболовлю.
Останні роки мирного життя нашого Героя промайнули у селі Рогозів, де проживав разом з родиною. Тому коли розпочалося повномасштабне вторгнення відразу вступив до лав місцевого ТРО.
У вересні 2022 року Олександр пішов до військкомату та приєднався до Збройних Сил України. Навчання, бойове злагодження, а далі – виснажливі бої на Донеччині за кожен сантиметр рідної землі.
Як справжній командир переймався долею кожного, з ким стояв пліч-о-пліч проти кривавого ворога, і був надійним побратимом, якому довіряли і за яким йшли. Навіть у відпустки майже не ходив, адже хвилювався: «Як там мої хлопці?». Ніколи не боявся брати на себе відповідальність, постійно вдосконалював свої знання і навички.
24 грудня 2024 року на Донеччині життя нашого Героя обірвалося… Довгий час очікування та шлях додому… А сьогодні зустрічаємо на щиті…
У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України...
Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину!
