Ніби долю вишивала – червоний, чорний, червоний, чорний… А за кожною стяжкою вимовляла молитву – сильну, цілющу, материнську! Аби зберегла, аби захистила!.. Не зберегла, не захистила – ще один син матері-України повертається до рідного дому на щиті…
З невимовним болем і сумом повідомляємо, що у бою за Україну, її свободу, цілісність і незалежність, залишаючись вірним військовій присязі, на Донеччині загинув наш відважний захисник, справжній патріот, випускник Бориспільської загальноосвітньої школи №8 (нині Бориспільський ліцей «ОСНОВА»), солдат, механік радіомаркерного пункту групи радіонавігації та посадки літаків радіотехнічної системи радіотехнічного забезпечення батальйону зв’язку та радіотехнічного забезпечення 29-річний Раміль ТАКТАРОВ.

 Церемонія прощання з Героєм відбудеться 8 січня 2026 року о 10:00 на Книшовому меморіальному парковому комплексі м. Бориспіль. А опісля – поховання на алеї Слави кладовища в Петропавлівській Борщагівці (м. Київ).
Громадо! Всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!

Раміль Рінатович Тактаров народився 21 липня 1995 року у місті Краaсний Луч (сьогодні – Хрустальний) Луганської області.
У 2000 році родина переїхала на Київщину, а з 2008 році – до Борисполя, де Раміль переступив поріг Бориспільської загальноосвітньої школи №8 (нині Бориспільський ліцей «ОСНОВА»).
Після здобуття загальної середньої освіти вступив до Київського фахового коледжу туризму та готельного господарства на спеціальність «правознавство». Згодом продовжив навчання в Академії адвокатури України, паралельно вступивши на заочну форму навчання в Київський національний лінгвістичний університет на спеціальність «Перекладач».

Добрий, щирий, чуйний, веселий, життєрадісний Раміль мав багато друзів, по життю був творчою людиною: полюбляв слухати музику (як ретро, так і сучасні пісні) та читати книги  – завжди прагнув вивчити щось нове, мав широкий світогляд.
А ще дуже любив тварин! Перебуваючи у військовій частині, піклувався про чергового пса Пікселя, з яким проводив багато часу в тренуванні команд.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії на територію вільної, незалежної України Раміль працював на технічному виробництві.  Як справжній патріот Раміль довго не вагався й у березні 2022 року добровільно пішов до військкомату і вже у квітні був направлений до навчального центру. По закінченню навчання здобув кваліфікацію «механік приводних радіостанцій» та був розподілений до 15 бригади транспортної авіації ім. О.Антонова.
«Мав мужній, запальний характер і в той же час добре серце. Дуже  поважав жінок та людей старшого віку. 
У колективі постійно підтримував розмову. З ним не засумуєш. Начитаний. Періодично ділився новинами зі світу. Працьовитий, за яку  б  роботу не взявся завжди доводив її до кінця. Раміль – дуже веселий і скромний, розумний і відважний, справжній патріот!
Дуже переживав за події на фронті та рвався в бій. Під час проходження служби уміло використовував ввірену йому техніку та озброєння. Проявив себе як фахівець своєї справи, чим подавав приклад своїм побратимам», – діляться спогадами побратими.

4 листопада 2024 року під час ведення оборонних дій на Донеччині життя нашого захисника обірвалося…
Страшний статус «зниклий безвісти», болюче очікування, мовчазні акції на підтримку зниклих безвісти та полонених захисників України… Ні на секунду не втрачаючи надії, мама чекала свого єдиного сина вдома… І сьогодні захисник повернувся… на щиті…

У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України...
Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину!