З невимовним болем і сумом повідомляємо, що у бою за Україну, її свободу, цілісність і незалежність, залишаючись вірним військовій присязі, на Донеччині загинув наш відважний захисник, справжній патріот, солдат, кулеметник штурмового відділення штурмового взводу штурмової роти штурмового батальйону 45-річний Юрій БАРАНІВСЬКИЙ.

Церемонія прощання з Героєм відбудеться 19 січня 2026 року об 11:00 у Свято-Миколаївському храмі.
А опісля – поховання на Алеї Героїв Рогозівського кладовища (м. Бориспіль).
Громадо! Всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!

Юрій Володимирович Баранівський народився 2 лютого 1980 року у м. Київ у багатодітній родині, де у любові та злагоді зростали троє дітей. Юрій мав ще двох менших сестричок, яких дуже любив і був для них підтримкою й опорою не лише у шкільні роки, а впродовж всього життя.
Після закінчення загальноосвітньої школи №302 міста Києва вступив до Київського енергетичного фахового коледжу. Вищу освіту здобув у Київському політехнічному університеті. Проходив строкову військову службу.
Хоча більшість свого робочого шляху присвятив обраному фаху енергетика, але не полишав мрію опанувати ІТ-технології, закінчив курси, читав багато спеціалізованої літератури. Та не встиг втілити цю мрію у життя...
Добрий, щирий, сильний, мужній Юрій мав чудове почуття гумору й з усмішкою йшов по життю. Багато читав, особливо книги з психології. Полюбляв їздити на риболовлю, з молодих літ зберіг захоплення футболом: грав разом з друзями та дивився професійні матчі по телевізору. Був гарним турботливим батьком, любив свою донечку. Останні роки життя працював таксистом і водночас продовжував вивчати ІТ-технології.
25 жовтня 2025 року був прийнятий на військову службу Дарницьким районним у м. Києві ТЦК та СП. Після проходження навчання та бойового злагодження разом з побратимами був направлений на передову: спочатку Харківщина, а згодом - пекельні землі Донеччини.
26 грудня 2025 року Юрій турботливо написав сестрі повідомлення, що йде на вихід, то деякий час зв'язку не буде, а наприкінці таке тепле: «Люблю. Цілую!». А потім таке болюче мовчання та страшний дзвінок - зник безвісти...

29 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині життя нашого Героя обірвалося....

У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України...
Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину!