Шановна громадо! З невимовним болем і сумом повідомляємо, що у бою за Україну, її свободу, цілісність і незалежність, залишаючись вірним військовій присязі, на Донеччині загинув наш відважний захисник, справжній патріот, випускник Бориспільської загальноосвітньої школи №3 (нині Бориспільський ліцей «Патріот», молодший сержант, оператор взводу радіорозвідки розвідувальної роти 45-річний Сергій СТРИЖАК.
Церемонія прощання з Героєм відбудеться 24 січня 2026 року о 10:30 у Свято-Миколаївському храмі.
А опісля – поховання на Алеї Героїв Рогозівського кладовища (м. Бориспіль).
Громадо! Всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!
Сергій Миколайович Стрижак народився 19 серпня 1980 року у м. Бориспіль Київської області.
Після закінчення Бориспільської загальноосвітньої школи №3 (нині Бориспільський ліцей «Патріот» вступив до Київського технікуму готельного господарства. Проходив строкову військову службу. До повномасштабного вторгнення росії на територію України впродовж тривалого часу працював на Державному підприємстві «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».
Добрий, щирий, надійний, відповідальний, товариський, працьовитий – таким назавжди запам’ятають Сергія рідні, друзі, колеги, побратими, всі, хто його знав особисто. А друзів у нього було дуже багато, адже ніколи не відмовляв у допомозі, незважаючи на час доби.
Захоплювався автомобілями та знав всі тонкощі їх ремонту. Обожнював собак, особливо породу хаскі.
Був справжнім господарем та помічником для дружини й батьків. За яку б роботу не брався – все робив вміло та сумлінно. А ще мав, справді, «золоті руки»: власноруч побудував будинок для своєї родини, у якому самостійно зробив ремонт та облаштував. Але встиг пожити у ньому лише 1 місяць й добровільно пішов захищати Батьківщину….
Повномасштабне вторгнення росії на територію незалежної України застало нашого Героя саме на робочому місці.
У березні 2022 року вивіз дружину та дітей у відносно безпечне місце, а сам повернувся до Борисполя.
Коли він звернувся до військкомату: сказали чекати. Але Сергій не міг бути осторонь, тому всіляко допомагав військовим та територіальній обороні міста. А водночас доглядав за мамою та продовжував облаштовувати родинний будинок. Хоча думками завжди був там, на передовій, де вже тримали оборону багато його друзів, колег, знайомих…
У серпні 2022 року надійшов дзвінок від військкомату і Сергій добровільно став на захист України у лавах 137 батальйону ТрО. За час проходження військової служби зарекомендував себе виключно з позитивної сторони, функціональні обов’язки виконував відмінно, користувався авторитетом серед побратимів, тож згодом став начальником відділу зв’язку батальйону.
«Він за своїх хлопців стояв горою!» – розповідають рідні, наголошуючи, що він завжди відстоював свою точку зору, прагнучи справедливості. Та штабні посади його пригнічували – він хотів бути поряд зі своїми: «Я можу принести більше користі там!». Тому прийняв рішення про перехід до 93-ої окремої механізованої бригади «Холодний Яр».
Курська область рф, Харківська, Сумська, Луганська, Донецька області – географія бойових завдань, у яких брав участь безпосередньо наш захисник, надзвичайно широка. Разом з побратимами пройшов багато пекельних напрямків…
Під час одного з останніх виходів пробув на позиції 46 днів… Їх ворог нещадно обстрілював, накривав градами. Змучені, голодні, виснажені, але нескорені…
Дружина розповідає, що Сергій хоч на дві секунди, але обов’язково знаходив можливість хоч якось вийти на зв’язок. Під час однієї з таких розмов, якій судилося стати останньою, він розповів, що дуже холодно, але не скаржився і пообіцяв зателефонувати пізніше… Та телефон зрадливо мовчав…
17 січня 2026 року під час виконання бойового завдання на Донеччині життя нашого Героя обірвалося....
У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України...
Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину!
