У бою за Україну, її свободу, цілісність і незалежність, залишаючись вірним військовій присязі, на Донеччині загинув наш відважний захисник, справжній патріот, випускник Бориспільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 ім. Юрія Головатого (нині Бориспільський ліцей ім. Юрія Головатого) та  ДПТНЗ «Бориспільський професійний ліцей»   (нині ЗП(ПТ)О «Бориспільський професійний коледж»), солдат, гранатометник штурмового відділення штурмового взводу штурмової роти штурмового батальйону 22-річний Ростислав СКУБЕНКО.

Церемонія прощання з Героєм відбудеться 13 лютого 2026 року о 10:00 у Свято-Миколаївському храмі. А опісля – поховання на Алеї Героїв Рогозівського кладовища (м. Бориспіль).  
Громадо! Всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!

Ростислав Юрійович Скубенко народився 16 січня 2003 року у м. Бориспіль, у багатодітній родині, де у любові та злагоді зростали шестеро дітей. Ростислав був найстаршим, а найменшій сестричці – чотири роки.
Після закінчення Бориспільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 ім. Юрія Головатого (нині Бориспільський ліцей ім. Юрія Головатого) наш захисник вступив до ДПТНЗ «Бориспільський професійний ліцей» (нині ЗП(ПТ)О «Бориспільський професійний коледж»).
Коли Ростиславу було всього 16 років йому довелося швидко подорослішати: родина втратила батька, тож він став підтримкою та опорою для мами й молодших братиків і сестричок. Шукав підзаробіток, аби допомагати рідним й фінансово.
«Він був надзвичайно добрим та ніколи й нікому не відмовляв у допомозі», - розповідають про нашого захисника рідні. Мав багато друзів, захоплювався автомобілями та цікавився політикою – багато читав, аналізував ситуацію у країні.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії на територію України, Ростиславу було всього 19 років. Попри це він розумів, що може бути корисним. Рідні згадують, що лише з соціальних мереж дізналися, що він поїхав до с. Мотижин, що на Київщині. Але через юний вік керівництво Сил оборони повернули його до Борисполя, де він продовжив допомагати територіальній обороні міста.
У лютому 2025 році Ростислав підписав контракт та добровільно долучився до Збройних сил України. Під час виконання одного з бойових завдань героїчно врятував групу українських військових (за що був нагороджений) ціною власного здоров’я: отримав поранення, яке потребувало оперативного втручання. Навіть і це не зупинило – після лікування та курсу реабілітації повернувся на передову до своїх побратимів допомагати виганяти окупантів з рідної землі.

18 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині життя нашого Героя обірвалося…

У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України...  
Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину!