У бою за Україну, її свободу, цілісність і незалежність, залишаючись вірним військовій присязі, загинув наш відважний захисник, справжній патріот, випускник Бориспільської загальноосвітньої школи №6 (нині Бориспільський ліцей «Лідер») та ДПТНЗ «Бориспільський професійний ліцей», учасник бойових дій в зоні АТО/ООС (2014 р.), ветеран війни, молодший сержант, водій стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти 50-річний Сергій ФЕСЮК.

Церемонія прощання з Героєм відбудеться 19 березня 2026 року об 11:00 у Свято-Миколаївському храмі. А опісля – поховання на Алеї Героїв Рогозівського кладовища (м. Бориспіль). 
Громадо! Всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!

Сергій Костянтинович Фесюк народився 05 серпня 1974 року у м. Бориспіль Київської області.
Після закінчення Бориспільської загальноосвітньої школи №6 (нині Бориспільський ліцей «Лідер») вступив ДПТНЗ «Бориспільський професійний ліцей», де опанував професії слюсаря та водія.
Проходив строкову військову службу, а згодом розпочав трудову діяльність у лавах спецпідрозділу міліції громадської безпеки «Беркут» та вже у 35-річному віці залишив службу, вийшовши на пенсію. Втім й у цивільному житті знаходив собі підробітки, бо ж не міг довго залишатися без роботи.
Добрий, відповідальний, щедрий, дуже чесний та з загостреним почуттям справедливості. Обожнював тварин, у вільний час полюбляв їздити на риболовлю та збирати гриби.
Коли росія вперше злочинно переступила кордони нашої країни у 2014 році Сергій прийняв виважене рішення та добровільно вирушив на схід, де вже точилися важкі бої. Так і сказав рідним: «Я буду захищати Україну».
Не вагався Сергій й у 2022 році, коли росія розпочала повномасштабне вторгнення на територію вільної, незалежної України. Спочатку добровільно записався до територіальної оборони рідного міста, а згодом приєднався до легендарної 72-ої ОМБр ім. Чорних Запорожців.
Під час виконання одного з бойових завдань отримав поранення, але швидко повернувся до своїх хлопців. Згодом був поранений вдруге – декілька операцій, довготривале лікування та складна реабілітація…
Коли ж надійшов запит, що пора повертатися – незважаючи на те, що ще не повністю відновився, вирушив на Харківщину, а згодом – пекельний Покровський напрямок…

12 березня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині життя нашого захисника обірвалося…

У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України...  
Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину!