З невимовним болем і сумом повідомляємо, що у бою за Україну, її свободу, цілісність та незалежність, залишаючись вірним військовій присязі загинув наш земляк, відважний захисник, справжній патріот, випускник Бориспільської загальноосвітньої школи №1 імені Ю. Головатого (нині Бориспільський ліцей імені Ю. Головатого), солдат, стрілець-помічник гранатометника аеромобільного відділення  аеромобільного взводу аеромобільної роти аеромобільного батальйону 42-річний Олександр БАЙДАЦЬКИЙ.

Церемонія прощання з Героєм відбудеться 22 квітня 2026 року о 10:00 у Свято-Миколаївському храмі. А опісля – поховання на Алеї Героїв Рогозівського кладовища.
Громадо! Всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!

Олександр Анатолійович Байдацький народився 2 березня 1982 року у м. Бориспіль.
У пошуках знань вперше переступив поріг Бориспільської загальноосвітньої школи №4 (нині Бориспільський ліцей «Перспектива» імені Володимира Мономаха), а от останній дзвонив пролунав для нашого захисника вже на шкільному подвір’ї Бориспільської загальноосвітньої школи №1 імені Ю. Головатого (нині Бориспільський ліцей імені Ю. Головатого).
Після закінчення школи відразу розпочав свою трудову діяльність. Працював він віддано та відповідально. Рідні згадують, що ніколи не відмовляв колегам вийти на заміну, і щоб нікого не підвести – їхав на роботу навіть з температурою.
У вільний від роботи часу полюбляв дивитися футбол, активно займався спортом, не втрачав можливості з’їздити на риболовлю.
Добрий, спокійний, небагатослівний, втім це йому ніяк не заважало легко комунікувати з людьми. У Олександра було багато знайомих та друзів, для яких він був надійною підтримкою та опорою. «Найкращий!..», – промовляє згорьована мати.
Коли у квітні 2024 року на роботу прийшла повістка, пішов до військкомату та приєднався до лав захисників України. Після проходження навчання та бойового злагодження разом з побратимами вирушив на Луганщину.
Рідні згадують, що під час навчання Олександр часто телефонував додому, щоб вони не хвилювалися. Знаходив потрібні слова підтримки: «Все добре…».

27 червня 2024 року під час виконання бойового завдання на Луганщині життя нашого Героя обірвалося... Це був його другий вихід на позицію, який став останнім…
Таке довге очікування й болючий статус «безвісти зниклий»... І сьогодні Олександр повернувся до рідного дому... на щиті.

У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України...
Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину!