Церемонія прощання з Героєм та поховання відбудеться 24 квітня 2026 року на Алеї Героїв Рогозівського кладовища (м. Бориспіль).

Станіслав Володимирович Литвиненко народився 28 березня 1970 року у с. Козелець, що на Чернігівщині.
Згодом переїхав до села Ревне Бориспільського району, де й закінчив місцеву сільську школу. Впродовж тривалого часу працював у виправній колонії у с. Мартусівка й одночасно пройшов навчання, отримавши звання прапорщика.
Добрий, покладистий, чесний та з загостреним відчуттям справедливості – не лише до людей навколо, але й до себе. Бо жити по правді – було його життєвим принципом.  Був строгим батьком, але своїх дітей ніколи не обділяв добрим словом та огортав турботою, навчав, виховував. «Останнє готовий був віддати дітям!», – діляться спогадами рідні.
Кажуть, що у кожного своя дорога до Бога. Життєві події та невипадкові зустрічі з натхненником сколихнули Станіслава обрати шлях священника. Після навчання у духовній семінарії у м. Черкаси розпочав служіння у православних храмах столиці.
Коли росія злочинно перетнула кордони нашої країни у 2014 році Станіслав долучився до лав батальйону імені генерал-майора Сергія Кульчицького НГУ, де як військовий капелан служив на Донецькому та Луганському напрямках. За доблесну службу був неодноразово відзначений заохочувальними відзнаками Національної гвардії України. Після демобілізації повернувся до служіння у храмі.
Не міг залишитися осторонь й коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії на територію вільної, незалежної України – добровільно приєднався до лав Збройних Сил України. Як військовий капелан відвідував наших військових на передовій, зокрема на Донеччині, підтримуючи дух українських захисників у складних умовах війни.

21 квітня 2026 року життя Станіслава Литвиненка трагічно обірвалося…

У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України...
Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину!