старший солдат, старший водій автомобільного взводу підвозу продовольства, речового і військово-технічного майна роти матеріального забезпечення 30-річний Богдан СОЛОВЕЙ з с. Іванків.
 
Церемонія прощання з Героєм відбудеться 5 травня 2026 року у селі Іванків біля каплиці. А опісля – поховання на сільському кладовищі.
О 10:30 рух колони розпочнеться від Бориспільського моргу.
Громадо! Всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!

Богдан Юрійович Соловей народився 26 травня 1995 року у селі Іванків Бориспільського району Київської області.
Після закінчення Іванківської загальноосвітньої школи (нині Іванківський ліцей) вступив до ДПТНЗ «Бориспільський професійний ліцей» (нині ЗП(ПТ)О «Бориспільський професійний коледж»).
«Соловей Богдан закінчив 9 класів Іванківської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів 2011 року. Для нас він назавжди залишиться не лише воїном, а й нашим учнем — щирим, енергійним, з добрим серцем і відкритою душею. Ми пам’ятаємо його усмішку, його слова, його характер. Це був бешкетник, якого сварили з любов’ю. Раніше ми вчили й оберігали тебе, а тепер ти оберігаєш нас з небес. Його вибір стати на захист України — це вибір сильного, мужнього чоловіка. Вибір, який назавжди вписав його ім’я в історію нашої держави та в наші серця», – ділиться спогадами про свого учня класний керівник Ніна Леонідівна Пригода.
Добрий, чуйний, щирий, турботливий син, чоловік, батько, вірний друг та надійний побратим. Впродовж всього життя активно займався спортом, зокрема захоплювався боксом.
А ще полюбляв автомобілі. «Водій від Бога!», – розповідають побратими, зауважуючи, що на передовій Богдану «підкорялась» будь-яка техніка, завдяки якій він вивозив бійців та підвозив все необхідне.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії на територію України наш захисник добровільно прийняв рішення стати на захист держави: спочатку був у лавах територіальної оборони рідного села, а вже у червні 2022 року приєднався до лав Збройних Сил України.
У складі підрозділу був у найгарячіших точках Харківщини та Донеччині, де й нині тривають виснажливі бої за кожен сантиметр рідної землі. У 2022 році був поранений, згодом отримав контузії.
Та як б не було важко на передовій, завжди знаходив час, щоб написати рідним, що з ним все добре, побажати «доброго ранку» й написати таке тепле й турботливе «добраніч».
 
28 квітня 2026 року життя нашого захисника обірвалося…
У лютому він приїжджав у відпустку, а сьогодні повернувся до рідного дому… на щиті.
 
У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України...
Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину!