У бою за Україну, її свободу, цілісність і незалежність, залишаючись вірним військовій присязі, на Донеччині загинув наш земляк, відважний захисник, справжній патріот, випускник Бориспільської загальноосвітньої школи №8 (нині Бориспільський ліцей "ОСНОВА") старший солдат, номер обслуги зенітно-ракетного взводу механізованого батальйону 32-річний Олександр ПАВЛОВ.

Церемонія прощання з Героєм відбудеться 6 травня 2026 року о 10:00 на Книшовому меморіальному парковому комплексі. А опісля – поховання на Алеї Героїв Рогозівського кладовища.
Громадо! Всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!

Олександр Ігорович Павлов народився 30 червня 1992 року у м. Бориспіль.
Після закінчення Бориспільської загальноосвітньої школи №8 (нині Бориспільський ліцей "ОСНОВА") вступив до Київського професійного коледжу залізничного транспорту.
Добрий, щирий, відповідальний, щедрий, дуже комунікабельний, мав багато друзів. Особливо цінував тих, з ким переплелися шляхи з дитинства й впродовж всього життя були надійною підтримкою один для одного. Олександр ніколи й нікого не полишав у біді: навіть серед ночі міг прийти на допомогу. Знайшов друзів й серед тих, з ким пліч-о-пліч йшов у бій, мужньо стримуючи ворога...
Був вихованцем молодіжного військово-патріотичного клубу «Ратоборець», де й нині бережуть про нього теплий спогад, як про щирого, позитивного й надзвичайно цілеспрямованого юнака.
«Золота дитина...», - розповідає згорьована мати... А ще надзвичайно турботливий батько для своєї маленької донечки, для якої нічого не шкодував. Якби треба було зірку з неба дістати - дістав б!
Дуже любив тварин, особливо свою вівчарку Спарту.
«Він був найкращим і таких більше не буде...», - діляться спогадами про нашого Героя його друзі.
У вільний час захоплювався зварюванням, а вироби часто дарував рідним та близьким. Досконало володів комп'ютером. Впродовж тривалого часу працював у ТЦ «ЕпіцентрК» (м. Київ), де плідною працею та професійністю здобув авторитет серед колег.
Коли розпочалось повномасштабне вторгнення росії на територію вільної, незалежної України Олександр з перших днів вступив до лав територіальної оборони рідного міста. А згодом приєднався до Збройних Сил України.
Навіть на передовій, де пекло на землі, Олександр продовжував бути підтримкою та опорою для найрідніших й друзів. Заспокоював, підбадьорював, аби тільки не хвилювалися.
Під час виконання одного з бойових завдань отримав поранення. Після лікування та нетривалої реабілітації знову повернувся на передову, до своїх хлопців.
17 жовтня 2024 року життя нашого захисника обірвалося…
У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України...
Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину!