З невимовним болем і сумом повідомляємо, що раптово обірвалося життя нашого земляка, відважного захисника, патріота, учасника бойових дій в зоні АТО/ООС, ветерана війни, штаб-сержанта, старшого водія автомобільного взводу роти матеріального забезпечення 51-річного Віктора НАУМЕНКА.

Церемонія прощання з Героєм відбудеться 26 травня 2026 року о 10:00 на Книшовому меморіальному парковому комплексі. А опісля – поховання на Алеї Героїв Рогозівського кладовища.
Громадо! Всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!

Віктор Олексійович Науменко народився 6 серпня 1974 року на Черкащині.
Після закінчення місцевої школи пішов працювати трактористом. Згодом пройшов строкову військову службу, закінчив школу прапорщиків й розпочав свою військову кар’єру.
У 1995 році був переведений на службу до Борисполя, і от минуло вже 30 років, як наше місто стало для Віктора другою рідною домівкою… Тут його родина, діти, друзі, побратими…
Добрий, щирий, веселий, завжди на позитиві, був душею компанії та справжньою підтримкою й опорою для найрідніших. Найкращий чоловік, батько, друг… А вдома – справжній господар, багато роботи робив своїми руками. Дуже любив природу, захоплювався автомобілями.
Як справжній патріот та вірний присязі військовослужбовець у 2017 році разом з побратимами вирушив на Луганщину, де тривали бої за кожен сантиметр рідної землі.
У 2021 року за віком був звільнений з військової служби, втім коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії на територію України Віктор не вагаючись добровільно прибув до військової частини й вже 25 лютого 2022 року приєднався до лав захисників. Мужньо й відважно давав відсіч ворогу на Харківщині.
«До поставлених завдань командирів та начальників відносився з розумінням та виконував їх сумлінно. Задачі виконував своєчасно і з доброю якістю. Мав розвинуте почуття відповідальності за доручену справу. У військовому колективі проявив себе як чесний військовослужбовець. Цілеспрямований та наполегливий в досягненні поставленої мети, впевнений у собі. У спілкуванні з товаришами по службі тактовний, користувався авторитетом», – характеризують свого побратима у військовій частині.
Найбільшою цінністю для Віктора завжди була його родина. Навіть в останні миті життя, з гордістю промовляв: «У нас найкраща сім’я, найкращі діти...»

22 травня 2026 року життя нашого захисника раптово обірвалося… Не витримало серце…

У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України...
Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину!