У бою за Україну, її свободу, цілісність і незалежність, залишаючись вірним військовій присязі, загинув відважний захисник, справжній патріот, випускник Бориспільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №6 (нині Бориспільський ліцей «Лідер») та ДПТНЗ «Бориспільський професійний ліцей» (нині ЗП(ПТ)О «Бориспільський професійний коледж»), солдат, оператор безпілотних літальних апаратів екіпажу безпілотного літального апарату взводу перехоплювачів безпілотних літальних апаратів роти ударних безпілотних авіаційних комплексів 3 батальйону ТрО 28-річний Віктор ЯНОВ.

Церемонія прощання з Героєм відбудеться 22 червня 2026 року о 10:00  на Книшовому меморіальному парковому комплексі. А опісля – поховання на Алеї Героїв Рогозівського кладовища.
Громадо! Всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!

Віктор Сергійович Янов народився 30 червня 1997 року у м. Бориспіль.
Вперше переступив поріг Бориспільського ліцею імені Костянтина Могилка (до 5 класу), а вже останній дзвоник пролунав на подвір’ї Бориспільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №6 (нині Бориспільський ліцей «Лідер»)
Після отримання загальної середньої освіти вступив до ДПТНЗ «Бориспільський професійний ліцей» (нині ЗП(ПТ)О «Бориспільський професійний коледж»), де освоїв професію маляра-штукатура.
Впродовж тривалого часу працював на Державному підприємстві «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», згодом був працівником складів у столиці.
Добрий, щирий, товариський, з чудовим почуттям гумору та позитивним поглядом на життя – таким назавжди запам’ятають нашого захисника всі, хто його знав особисто.
Велику роль у його житті займав спорт (бокс, хортинг), яким він захоплювався і так мріяв, що зовсім скоро буде водити на тренування й маленького сина. Сім’я завжди була на першому місці…
Рідні згадують, що Віктор мріяв стати військовим, зокрема хотів поповнити ряди військовослужбовців Державної прикордонної служби України.

У перший день повномасштабного вторгнення росії на територію вільної, незалежної України Віктор добровільно пішов до військкомату та приєднався до лав захисників. Разом з побратимами збивав ворожі ракети та шахеди над рідною Київщиною, але за станом здоров’я був змушений полишити військову службу.
Втім не міг довго залишатися у тилу, тому у січні 2026 року вдруге добровільно приєднався до лав Збройних Сил України й вирушив на Чернігівщину. Й навіть там ніколи не втрачав позитиву й не жалівся, з теплом відгукувався й про побратимів – «як одна родина».
14 червня 2026 року під час виконання бойового завдання на Чернігівщині життя нашого захисника обірвалося…

«Наш батальйон втратив рідних людей. Чоловіки, сини, друзі, побратими…  Бракує слів, щоб висловити цю порожнечу. Назавжди в пам’яті, назавжди в строю…», – висловили своє співчуття у батальйоні.

У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України...
Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину!